Виплати від роботодавця військовим-контрактникам

Тепер виплачувати середній заробіток роботодавці повинні не тільки мобілізованим працівникам, але й тим, хто служить за контрактом. Відповідні зміни внесено у КЗпП та Закон України «Про військовий обов’язок та військову службу» від 25.03.1992 р. № 2232-ХІІ.

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку проходження військової служби та питань соціального захисту громадян України, які проходять військову службу під час особливого періоду» від 15.11.2015 р. № 116-VІІ набрав чинності 8 лютого 2015 року. Ним внесено зміни, зокрема до статті 119 КЗпП. Ця стаття змінюється вже втретє протягом року. З березня 2014 року вона передбачає, що за працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток. У травні минулого року статтю 119 КЗпП доповнили нормою про те, що середній заробіток мобілізований має компенсуватися із бюджету.

Щоправда, досі роботодавцям нічого не компенсували, і деякі з них втратили всілякі сподівання на отримання цих коштів. Але в середу 4 березня 2015 року сталася історична подія: Кабінет міністрів прийняв рішення надати кошти підприємствам для компенсації заробітних плат мобілізованим. Виділити на такі цілі планують 1,8 млрд гривень. Таким чином тепер підприємство отримує з державного бюджету гроші на виплату середньої місячної заробітної плати кожному мобілізованому в країні.

Зніми до статті 119 КЗпП, про які ведемо мову зараз, також гарантують збереження робочого місця, посади та середнього заробітку. Але окрім мобілізованих працівників, тепер на такий соціальний захист мають право працівники, прийняті на військову службу за контрактом.

До статті 119 КЗпП внесено дві правки: доповнено абзац третій та додано абзац четвертий. Перша правка стосується працівників, які вирішили укласти контракт з самого початку військової служби. Четвертий абзац додано для тих працівників, яких призвали під час мобілізації, але після демобілізації вони вирішили продовжити службу вже за контрактом.

Але на збереження роботи та зарплати можуть претендувати далеко не всі контрактники. Відповідно до положень третього абзацу статті 119 КЗпП, працівник має бути прийнятий на військову службу під час:

• виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці;
• оголошення рішення про проведення мобілізації;
• введення воєнного стану.

Зберігати за таким працівником посаду та виплачувати зарплату, роботодавець повинен до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію, але не більше одного року.

Згідно з абзацом четвертим статті 119 КЗпП зберігаються місце роботи (посада), середній заробіток на підприємстві, за працівниками, які одночасно відповідають таким умовам:

• були призвані під час мобілізації, на особливий період;
• підлягають звільненню з військової служби у зв'язку з оголошенням демобілізації;
• продовжують військову службу у зв'язку з прийняттям на військову службу за контрактом.

Цього разу тривалість виплат середнього заробітку ніяк законодавством не обмежена. Сказано лише, що виплати зберігаються «більше ніж на один рік». А що контракт буде укладено, наприклад, на три роки?

Більше того, в четвертому абзаці статті 119 КЗпП вже немає згадки про компенсацію виплат працівникам-контрактникам з бюджету. Тобто чи будуть вони – невідомо.