Списання палива: єдиний підхід для всіх суб'єктів господарювання

У коментованому листі Мінінфраструктури робить безапеляційний висновок про те, що всі суб’єкти господарювання (далі – СГ) мають списувати паливно-мастильні матеріали (далі – ПММ), беручи за основу Норми витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затверджені наказом Мінтрансу від 10.02.98 р. № 43 (далі – Наказ № 43, Норми № 43).

Однак цей документ має декілька суперечливих моментів. З одного боку, Нормами № 43 чітко не оговорено, які саме підприємства мають їх застосовувати. У загальних положеннях документа зазначається, що він призначений для планування потреб підприємств, організацій та установ в ПММ та контролю за їх витрачанням. При цьому, незважаючи на думку КРУ про відсутність держреєстрації Наказу № 43 в Мін’юсті та, як наслідок, необхідність для установ, що не входять до сфери управління Мінтрансу, затверджувати власні документи про нормування витрат ПММ (лист від 11.08.10 р. № 02-14/1232), Мін’юст наполягає на тому, що цей наказ є актом нормативно-технічного характеру, не підлягає державній реєстрації та є дійсним без такої (лист від 28.02.14 р. № 1112-0-4-14/10.1).

Мінінфраструктури в коментованому листі роз’яснює, що Норми № 43 забезпечують єдиний підхід до проведення СГ розрахунків нормативних витрат палива для транспортних засобів (далі – ТЗ), та наполягає, що списання ПММ дорожнім транспортом СГ незалежно від
відомчої підпорядкованості, форми власності або форми оподаткування доцільно здійснювати відповідно до Норм № 43 за єдиною прозорою системою.

Запровадження тимчасових норм витрат

На практиці досить часто установа стикається з проблемою відсутності конкретних моделей ТЗ у Нормах № 43 чи перевитратою зазначених норм. У цих випадках слід взяти до уваги такі моменти.

Якщо модель (модифікація) ТЗ не має істотних конструктивних відмінностей (модель двигуна та конструкція трансмісії) та не відрізняється від базової моделі спорядженою масою та габаритними розмірами, установа може встановити тимчасову лінійну норму витрати палива
в тому самому розмірі, що й для базової моделі.

Для моделей (модифікацій) ТЗ, що не мають істотних конструктивних відмінностей, але відрізняються від базової моделі спорядженою масою (встановлено фургони, кунги, додаткове обладнання, бронювання тощо) і не є серійними, тимчасова лінійна норма витрати палива може встановлюватися в тому самому розмірі, що й для базової моделі, але різниця в споживанні палива враховується шляхом застосування норми на 1 т спорядженої маси згідно з п. 1.4 Норм № 43.

Для нових моделей (модифікацій) ТЗ, що не увійшли до Норм № 43, норми витрат палива розробляються головним інститутом Мінінфраструктури ДержавтотрансНДІпроект за заявками заводів-виробників або підприємств-власників ТЗ на договірних засадах. Форму заявки наведено в додатку Д до Наказу № 43. Тимчасові індивідуальні норми є чинними для конкретного СГ, який замовив їх розроблення для використання в період апробації (на строк до одного року) у певному регіоні та умовах експлуатації ТЗ, без права поширення на ТЗ інших СГ, у тому числі тих, що входять до складу однієї установи, відомства тощо (пп. 2.1.5 Норм № 43).

Застосування коригуючих коефіцієнтів

У певних умовах експлуатації допустимі розміри споживання ПММ можуть збільшуватися або зменшуватися. Для цього використовують коригуючі коефіцієнти Норм № 43 у відсотках від базової норми.

Норми витрат палива підвищуються в таких випадках:

при роботі в холодну пору року (залежно від фактичної температури повітря навколишнього середовища: від 0 °C до –5 °C – до 2 %, нижче –5 °C до –10 °C – до 4 %, нижче –10 °C до –15 °C – до 6 %, нижче –15 °C до –20 °C – до 8 %, нижче –20 °C до –25 °C – до 10 %, нижче –25 °C – до 12 %);

роботі в гірській місцевості та/або на дорогах зі складним планом (залежно від висоти над рівнем моря: від 300 до 800 м – до 5 %, від 801 до 2 000 м – до 10 %, від 2 001 до
3 000 м – до 15 %, вище 3 001 м – до 20 %; за наявності в середньому на 1 км шляху більше 5 заокруглень радіусом менше 40 м – до 10 % (цей коефіцієнт не застосовується під час роботи в умовах міста);

роботі в міських умовах (залежно від наявності регульованих перехресть та чисельності населення – від 5 до 15 %);

роботі, яка потребує частих зупинок, понижених швидкостей та/або у важких шляхових умовах (при наявності в середньому більш ніж однієї зупинки на 1 км пробігу без урахування зупинки на світлофорах, перехрестях та переїздах або під час виконання робіт, що потребують понижених швидкостей (до 20 км/год) — до 10 %);

залежно від строку експлуатації ТЗ (більше 5 років із загальним пробігом понад 100 тис. км –
до 3 %, більше 8 років або із загальним пробігом понад 150 тис. км – до 5 %, більше 11 років або із загальним пробігом понад 250 тис. км – до 7 %, більше 14 років або із загальним пробігом понад 400 тис. км – до 9 %, у разі пробігу першої 1 000 км новими автомобілями, а також тими, що вийшли з капітального ремонту, – до 10 %);

при погодинній роботі вантажних та вантажопасажирських ТЗ (до 10 %);

під час навчальної їзди (у межах міста – до 20 %, поза межами міста – до 5 %, на спеціально відведених майданчиках – до 40 %);

на підтримання прийнятних (комфортних) температурних умов у салоні автомобіля (на обі-
грів салону залежно від фактичної температури повітря: нижче +15 °C до +5 °C – до 2 %, нижче +5 °C до –5 °C – до 4 %, нижче –5 °C до –15 °C – до 6 %, нижче –15 °C до –25° C – до 8 %, нижче –25 °C – до 10 %; на охолодження салону в разі використання кондиціонера або установки «клімат-контроль» залежно від фактичної температури повітря: від +20 °C до
+25 °C – до 5 %, вище +25 °C до +30 °C – до 7 %, вище +30 °C – до 10 %).

Норми витрат палива зменшуються у таких випадках:

при роботі за межами населених пунктів (на дорогах із максимально дозволеною швидкістю руху вище 90 км/год: для легкових автомобілів – від –15 % до –30 %, для всіх інших автомобілів – від –5 % до –20 %; у разі пересування з дозволеними швидкостями вище
90 км/год та до 110 км/год – від –10 % до –20 %, вище 110 км/год – від –5 % до –10 %);

за рішенням керівництва установи може бути встановлено додатковий коефіцієнт, що зменшує норму відповідно до фактичних потреб.

Конкретні розміри коригуючих коефіцієнтів та умови їх застосування установлює головний розпорядник або керівник установи в розпорядчому документі. У такому документі доцільно визначити порядок вимірювання температури, що береться до розрахунків. Це може бути середнє значення температури повітря навколишнього середовища за певну частину доби (ніч, ранок, день, вечір).

Значення температури повітря фіксується за даними Українського гідрометцентру Державної гідрометслужби, інших достовірних офіційних джерел або за результатами власних вимірювань. В останньому випадку керівництво установи призначає відповідальну особу та організовує ведення на постійній основі відповідного журналу. Рекомендовано використання термометрів з абсолютною похибкою вимірювання температури не більше ±1 °C. При цьому температура вимірюється в місці, захищеному від впливу прямого сонячного проміння, на висоті близько
2 м від поверхні землі.

Допускається використання штатного покажчика температури повітря (у разі оснащення ним ТЗ) або переносних термометрів (надаються водіям) за умови відсутності суттєвих розбіжностей у результатах вимірювання з даними Українського гідрометцентру. Така похибка не має перевищувати 5 °С.

Ураховуючи вищезазначене, вважаємо за доцільне бюджетним установам власними розпорядчими документами затвердити базові лінійні норми витрат палива та коефіцієнти їх коригування, спираючись на Норми № 43.

ЛИСТ Міністерства інфраструктури України від 21.02.17 р. № 1441/18/10-17

Ольга ДОРОФЄЄВА, редактор напряму