Реалізація права вимоги боргу: коли включати до доходу

Кошти, отримані підприємством - платником єдиного податку третьої групи внаслідок реалізації набутого ним права вимоги боргу, мають включатися до складу доходу у тому податковому (звітному) періоді, у якому ці кошти отримані.

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ

від 16.05.2019 р. № 2204/6/99-99-12-02-03-15/ІПК

Щодо справляння єдиного податку юридичною особою

Державна фіскальна служба України розглянула звернення Товариства, надіслане Головним управлінням ДФС у м. Києві, та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.

Товариство повідомило, що є платником єдиного податку третьої групи та має намір придбати у нерезидента України права вимоги боргу резидента України на суму 3 млн. гривень.

Товариство запитує, які податки має воно сплатити у разі здійснення операції придбання права вимоги боргу та чи повинно воно перейти на загальну систему оподаткування після такої господарської операції.

Внаслідок відступлення прав вимоги боргу за правочином, згідно з яким Товариство отримує у іншої юридичної особи права вимоги, відбувається зміна кредитора у зобов’язанні, порядок якої визначений ст.ст. 512-518 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦКУ).

Відповідно до ст. 514 ЦКУ до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Підпунктом 14.1.255 п. 14.1 ст. 14 Кодексу визначено, що відступлення права вимоги - це операція з переуступки кредитором прав вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу кредитору або без такої компенсації.

Об’єктом оподаткування для юридичної особи, яка сплачує єдиний податок, згідно із п. 2 п. 292.1 ст. 291 Кодексу вважається будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 Кодексу.

Датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг) (п. 292.6 ст. 292 Кодексу).

Відповідно до Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за № 860/4153, дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов’язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Позикодавець керується нормами Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08.10.1999 № 237, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.10.1999 за №725/4018 (далі - П(С)БО 10), та відображає надану позику у складі дебіторської заборгованості.

Відповідно до п.5 П(С)БО 10 дебіторська заборгованість визнається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод та може бути достовірно визначена її сума.

Отже, кошти, отримані Товариством внаслідок реалізації набутого права вимоги боргу, мають включатися до складу доходу у тому податковому (звітному) періоді, у якому ці кошти отримані.

Крім того, повідомляємо, що відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.