Застосування різних одиниць виміру

Враховуючи те, що постачання товару, ціна якого при придбанні була встановлена, наприклад, за вагову одиницю (кілограм, тонну тощо), може здійснюватися за ціною, обчисленою із застосуванням іншої одиниці виміру такого товару (наприклад штуки, метри), то одиниця виміру, вказана у графі 4 ПН, складеної на операцію з постачання товару, може відрізнятися від одиниці виміру, що вказана у ПН, отриманій платником при придбанні такого товару, або у митній декларації, оформленій при ввезенні такого товару на митну територію України.

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ

від 29.09.2020 р. № 4043/ІПК/99-00-05-06-02-06

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо застосування положень пункту 71 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України(далі – Кодекс) та, керуючись статтею 52 розділу Кодексу, повідомляє.

Як зазначено у звернені, Товариством при придбанні товару, який був ввезений на митну територію України, у первинних документах зазначено одну одиницю виміру, при подальшій реалізації цього товару планується використання іншої одиниці виміру.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Кодексу (пункт 1.1 статті 1 Кодексу).

Згідно з пунктом 201.2 статті 201 Кодексу форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Порядок заповнення податкової накладної затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за № 137/28267 (далі - Порядок
№ 1307).

Згідно з пунктом 16 Порядку № 1307 до розділу Б табличної частини податкової накладної вносяться дані у розрізі опису (номенклатури) постачання товарів/послуг, зокрема, до граф 4 та 5 - одиниця виміру товарів/послуг.

Графи 4 та 5 заповнюються відповідно до Класифікатора системи позначень одиниць вимірювання та обліку (КСПОВО), чинного на дату складання податкової накладної:

• у графі 4 зазначається умовне позначення відповідної назви одиниці вимірювання/обліку (українське), зазначеної у КСПОВО.

У разі якщо товар/послуга, що постачається, має одиницю обліку, яка відсутня у КСПОВО, у графі 4 зазначається умовне позначення одиниці вимірювання таких товару/послуги, яке використовується для обліку та відображається у первинних документах;

• у графі 5 - код відповідної одиниці вимірювання/обліку, зазначений у КСПОВО.
• У разі якщо в графі 4 зазначено умовне позначення одиниці виміру, яка відсутня в КСПОВО, графа 5 не заповнюється.

Отже, враховуючи те, що постачання товару, ціна якого при придбанні була встановлена, наприклад, за вагову одиницю (кілограм, тонну тощо), може здійснюватися за ціною,обчисленою із застосуванням іншої одиниці виміру такого товару (наприклад штуки, метри), то одиниця виміру, вказана у графі 4 податкової накладної, складеної на операцію з постачання товару, може відрізнятися від одиниці виміру, що вказана у податковій накладній, отриманій платником при придбанні такого товару, або у митній декларації, оформленій при ввезенні такого товару на митну територію України.

Згідно з нормами чинного законодавства платники податку зобов'язані самостійно декларувати свої податкові зобов'язання та визначати сутність і відповідність здійснюваних ними операцій тим, які перераховані Кодексом.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 Кодексу.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку визначені Законом України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996).

Відповідно до частини другої статті 3 Закону № 996, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, тобто документи, які містять відомості про господарську операцію (частина перша статті 9 Закону № 996).

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та іншої звітності, що ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету, визначено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.95 за № 168/704 (зі змінами та доповненнями).

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга статті 6 Закону № 996).

Таким чином, з питань оформлення первинних документів та ведення бухгалтерського обліку доцільно звернутися до Міністерства фінансів України.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 розділу ІІ Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.