Відвантажили товар на спрощеній системі (ставка 2 %), а оплату отримали на загальній системі: що з зобов’язаннями з ПДВ

Якщо реалізація товарів здійснювалась Товариством у періоді застосування спрощеної системи оподаткування за ставкою 2 %, а отримання оплати за такі послуги відбуватиметься за рахунок бюджетних коштів у періоді застосування ним загальної системи оподаткування (після відновлення реєстрації платником ПДВ), на дату зарахування таких бюджетних коштів на рахунок в банку/небанківському надавачу платіжних послуг Товариство повинно нарахувати податкові зобов'язання з ПДВ, скласти податкову накладну із застосуванням основної ставки ПДВ та зареєструвати її в ЄРПН у строки, встановлені Податковим кодексом.

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ
від 13.12.2023 № 4633/ІПК/26-15-04-04-08

Головне  управління  ДПС у м. Києві  за результатами розгляду звернення щодо окремих питань оподаткування платника податків при переході зі спрощеної системи оподаткування обліку на загальну систему оподаткування у період дії воєнного стану та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – ПКУ),  в межах компетенції повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Товариство – платник єдиного податку третьої групи за ставкою 2 відсотки в періоді перебування на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності здійснювало операції з постачання товару, оплата за який відбувається за рахунок бюджетних коштів після переходу Товариства на загальну систему оподаткування (відновлення реєстрації платника ПДВ).

Враховуючи викладене вище, Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію щодо особливостей визначення податкових зобов’язань з ПДВ, якщо відвантаження товару здійснювалось у періоді застосування спрощеної системи оподаткування за ставкою 2 відсотки, а оплата за цей товар надійшла після переходу Товариства на загальну систему оподаткування (відновлення реєстрації платника ПДВ)?

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу I ПКУ).

Відповідно до пунктів 5.1–5.3 статті 5 розділу I ПКУ поняття, правила та положення, установлені ПКУ та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 розділу I ПКУ. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням ПКУ, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення ПКУ. Інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Згідно з частиною другою статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996) фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Платники податків при визначенні порядку оподаткування здійснюваних ними операцій повинні керуватися одним із основних принципів бухгалтерського обліку - превалювання сутності над формою, згідно з яким для цілей податкового обліку беруться до уваги економічні наслідки, створені господарськими операціями, а не особливості оформлення таких операцій.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» внесені зміни до ПКУ, відповідно до яких, зокрема, тимчасово, з 01 квітня 2022 року до припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України, положення розділу XIV ПКУ застосовуються з урахуванням особливостей, передбачених пунктом 9 підрозділу 8 розділу ХХ ПКУ.

Крім того, Законом України від 24 березня 2022 року № 2142-IХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану» та від 1 квітня 2022 року № 2173-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо адміністрування окремих податків в період воєнного, надзвичайного стану» внесені зміни, зокрема, до пункту 9 підрозділу 8 розділу XX ПКУ.

Підпунктом 9.5 пункту 9 підрозділу 8 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ визначено, що платники єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування, встановлені пунктом 9 підрозділу 8 розділу XX ПКУ, звільняються від обов’язку нарахування та сплати ПДВ за операціями з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, та при ввезенні товарів на митну територію України, а також від подання податкової звітності з ПДВ, а їх реєстрація платником ПДВ є призупиненою.

Під призупиненням реєстрації платником ПДВ для цілей підпункту 9.5 пункту 9 підрозділу 8 розділу XX ПКУ розуміється, що для платників єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування, встановлені підпунктом 9.5 пункту 9 підрозділу 8 розділу XX ПКУ, призупиняються права та обов’язки, встановлені розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ на період використання особливостей оподаткування, встановлених підпунктом 9.5 пункту 9 підрозділу 8 розділу XX ПКУ.

Правові основи обкладення податком на додану вартість встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Розміри ставок ПДВ встановлено статтею 193 розділу V ПКУ.

Підпунктом 194.1.1 пункту 194.1 статті 194 розділу V ПКУ встановлено, що ПДВ становить 20 відс., 7 і 14 відс. бази оподаткування та додається до ціни товарів/послуг.

Відповідно до підпунктів «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об'єктом обкладення ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 розділу V ПКУ.

Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об’єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об’єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 розділу I ПКУ).

Пунктом 187.1 статті 187 розділу V ПКУ встановлено, що датою виникнення податкових зобов’язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку / небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, – дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку – дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої – дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів – дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг – дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», незалежно від дати накладення електронного підпису.

У разі постачання товарів/послуг з оплатою за рахунок бюджетних коштів датою виникнення податкових зобов'язань є дата зарахування таких коштів на рахунок платника податку в банку / небанківському надавачу платіжних послуг або дата отримання відповідної компенсації у будь-якій іншій формі, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов'язаннями перед бюджетом (пункт 187.7 статті 187 розділу V ПКУ).

Згідно з пунктами 201.1 та 201.10 статті 201 розділу V ПКУ при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг на дату виникнення податкових зобов’язань платник податку зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) у встановлені ПКУ терміни.

Порядок заповнення податкової накладної затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307, зареєстрованим в  Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за № 137/28267 (далі – Порядок № 1307).

Ураховуючи викладене та виходячи із аналізу норм ПКУ, опису питання і фактичних обставин, наявних у зверненні, ГУ ДПС у м. Києві повідомляє.

За операціями з постачання товарів/послуг, які оплачуються за рахунок бюджетних коштів, ПКУ визначено окремий порядок визначення дати виникнення податкових зобов’язань.

Таким чином, якщо реалізація товарів здійснювалось Товариством у періоді застосування спрощеної системи оподаткування за ставкою 2 відс., а отримання оплати за такі послуги відбуватиметься за рахунок бюджетних коштів у періоді застосування ним загальної системи оподаткування (після відновлення реєстрації платником ПДВ), на дату зарахування таких бюджетних коштів на рахунок в банку/ небанківському надавачу платіжних послуг Товариство повинно нарахувати податкові зобов'язання з ПДВ, скласти податкову накладну із застосуванням основної ставки ПДВ та зареєструвати її в ЄРПН у встановлені ПКУ терміни.

При цьому, якщо в договорі ціна товару була зазначена без ПДВ, то постачальник відповідно підпункту 194.1.1 пункту 194.1 статті 194 ПКУ, зобов’язаний додавати ПДВ до ціни товару, а не вираховувати з неї.

Згідно з нормами чинного законодавства (стаття 36 ПКУ) платники податку зобов'язані самостійно декларувати свої податкові зобов'язання та повинні самостійно визначати відповідність здійснюваних ними операцій тим, які перераховані ПКУ.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 глави 3 роздiлу II ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.