Чи зобов’язаний ФОП «спрощенець» застосовувати РРО, якщо сума безготівкових розрахунків перевищуватиме 1 млн гривень?

Якщо заявник фізична особа - підприємець - платник єдиного податку у своїй діяльності з надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого майна здійснює розрахунки через каси банківських установ та/або ПТКС, що належать банкам, застосування РРО є необов’язковим.

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ

від 07.06.21 р. № 2281/ІПК/99-00-04-03-03-06

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула звернення щодо застосування спрощеної системи оподаткування фізичної особи - підприємця і в межах компетенції повідомляє.

Фізична особа - підприємець планує обрати спрощену систему оподаткування платника єдиного податку другої групи із надання послуг по КВЕД 68.20 «Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна», має у власності дві квартири та планує здавати їх в оренду.

Платник податку просить надати роз’яснення:

• щодо можливості здавати в оренду квартири іноземцям, що приїжджають до України;
• щодо зобов’язання фізичної особи - підприємця застосовувати реєстратори розрахункових операцій (далі - РРО), якщо сума безготівкових розрахунків перевищуватиме 1 000 000 грн;
• щодо можливості фізичною особою - іноземним громадянином здійснювати оплату по договору оренди з іноземного рахунку у валюті, який відкритий на території іншої держави на рахунок фізичної особи - підприємця відкритий в Україні;
• чи підпадають під визначення «населення», наведене в пп. 2 п. 291.4 ст. 291 Кодексу, іноземні громадяни, які на законних підставах перебувають (проживають) на території України;
• скільки потрібно проживати іноземному громадянину в Україні «тривалий час» щоб входити до складу населення.

Щодо можливості здавати в оренду квартири іноземцям, що приїжджають до України, та віднесення до визначення «населення», наведеного в пп. 2 п. 291.4 ст. 291 Кодексу, іноземних громадян

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлені главою 1 розділу XIV Кодексу.

Фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим главою 1 Кодексу, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою (п. 291.3 ст. 291 Кодексу).

Згідно з пп. 2 п. 291.4 ст. 291 Кодексу до платників єдиного податку, які відносяться до другої групи належать фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Дія пп. 2 п. 291.4 ст. 291 Кодексу не поширюється на фізичних осіб - підприємців, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005), а також здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння. Такі фізичні особи - підприємці належать виключно до третьої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для такої групи.

Поняття «населення» у розумінні пп. 2 п. 291.4 ст. 291 Кодексу не є специфічним, а використовується у загальному значенні.

При цьому «населення» - це сукупність людей, які перебувають у межах даної держави і підлягають її юрисдикції. До складу населення входять громадяни даної держави, іноземні громадяни, які живуть у цій державі тривалий час, особи без громадянства та особи з подвійним і більше громадянством (З практики застосування термінів, слів та словосполучень у юриспруденції).

Слід зауважити, що дипломатичні представництва, консульські установи та інші офіційні представництва інших держав і міжнародних організацій в Україні є нерезидентами відповідно до пп. «б» пп. 14.1.122 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

Разом з тим слід зазначити, що згідно зі ст. 1 Закону України від 16 квітня 1991 року N 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність» (далі - Закон N 959) зовнішньоекономічна діяльність - це діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, а також діяльність державних замовників з оборонного замовлення у випадках, визначених законами України, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.

Фізичні особи, які мають постійне місце проживання на території України, мають зазначене право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність, якщо вони зареєстровані як підприємці згідно з Законом України «Про підприємництво» (ст. 5 Закону N 959).

Отже, якщо фізична особа - нерезидент відноситься до іноземних громадям, які проживають в Україні та знаходяться в її юрисдикції, то фізична особа - підприємець - платник єдиного податку другої групи має право надавати послуги з здавання нерухомості в оренду таким іноземним громадянам за умови дотримання усіх вимог, визначених главою 1 розділу XIV Кодексом.

Разом з тим, якщо фізична особа - нерезидент відноситься до іноземних громадям, які є працівниками дипломатичного представництва - нерезидента (не знаходиться в юрисдикції України), то фізична особа - підприємець - платник єдиного податку має право надавати послуги такому нерезиденту у межах зовнішньоекономічної діяльності та за умови переходу такого суб’єкта господарювання на сплату єдиного податку, встановленого для третьої групи платників єдиного податку або на сплату інших податків і зборів.

Чи зобов’язана фізична особа - підприємець застосовувати РРО, якщо сума безготівкових розрахунків перевищуватиме 1 000 000 грн

Правові засади застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначені Законом України від 06 липня 1995 року N 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон N 265). Дія цього закону поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Встановлення норм щодо незастосування РРО у інших законах, крім Кодексу, не допускається.

Розрахунковою операцією у розумінні Закону N 265 є приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Таким чином, законодавство України ототожнює готівкові розрахункові операції з розрахунковими операціями, здійсненими за допомогою POS-терміналів та платіжних карток банківських установ, що проводяться суб’єктами господарювання всіх форм власності, у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Застосування РРО залежить не від виду розрахунку, а від способу його здійснення. Наприклад, у разі здійснення розрахунків шляхом внесення готівки через касу банку, РРО може не застосовуватись.

Здійснення розрахунків з використання кас банківських установ та/або ПТКС, що належать банкам, не відноситься до розрахункових операцій в розумінні Закону N 265.

Пунктом 61 підрозділу 10 інших перехідних положень розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу встановлено, що з 1 січня 2021 року до 1 січня 2022 року реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій не застосовуються платниками єдиного податку другої - четвертої груп (фізичними особами - підприємцями), обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує обсягу доходу, що не перевищує 220 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, незалежно від обраного виду діяльності, крім тих, які здійснюють:

• реалізацію технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту;
• реалізацію лікарських засобів, виробів медичного призначення та надання платних послуг у сфері охорони здоров'я;
• реалізацію ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння.

Виходячи з викладеного, якщо заявник фізична особа - підприємець - платник єдиного податку у своїй діяльності з надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого майна здійснює розрахунки через каси банківських установ та/або ПТКС, що належать банкам, застосування РРО є необов’язковим.

Щодо можливості фізичною особою - іноземним громадянином здійснювати оплату по договору оренди з іноземного рахунку у валюті, який відкритий на території іншої держави на рахунок фізичної особи - підприємця відкритий в Україні

Постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 р. N 492 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 01 квітня 2019 року N 56) затверджена Інструкція про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів (далі - Інструкція), відповідно до п. 5 розділу І якої клієнти мають право відкривати рахунки в будь-яких банках України відповідно до власного вибору для забезпечення своєї господарської / підприємницької / інвестиційної / незалежної професійної діяльності / діяльності, яка не пов'язана з підприємницькою, і власних потреб.

Згідно з п. 14 розділу І Інструкції за поточними рахунками, що відкриваються банками клієнтам - резидентам у національній валюті, здійснюються всі види розрахунково-касових операцій відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Забороняється використовувати поточні рахунки фізичних осіб, що відкриваються для власних потреб, для проведення операцій, пов'язаних із здійсненням підприємницької та незалежної професійної діяльності. За поточними рахунками в національній валюті фізичних осіб - резидентів здійснюються всі види розрахунково-касових операцій відповідно до умов договору та вимог законодавства України, які не пов'язані із здійсненням підприємницької та незалежної професійної діяльності.

Питання щодо можливості фізичною особою - іноземним громадянином здійснювати оплату по договору оренди з іноземного рахунку у валюті, який відкритий на території іншої держави на рахунок фізичної особи - підприємця відкритий в Україні, належить до компетенції Національного банку України.

Зауважуємо, що питання визначення періоду проживання іноземного громадянина в Україні «тривалий час» не належить до компетенції ДПС.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.