Щодо оподаткування доходів індивідуального підприємця - нерезидента

МГУ ДФС - Центральный офіс з ОВП

ЛИСТ

від 22.04.2016 № 8990/10 / 28-10-01-3-11

Щодо оподаткування доходів індивідуального підприємця - нерезидента

Відповідно до пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 ПОДАТКОВОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ  (далі – Кодекс) дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

Згідно пп. 162.1.2 п. 162.1 ст.162 Кодексу платниками податку є фізична особа – нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.

При цьому, відповідно до абз. «в» пп. 14.1.122 п. 14.1 ст. 14 Кодексу визначено, що нерезиденти – це фізичні особи, які не є резидентами України.

Згідно з положеннями п. 163.2 ст. 163 Кодексу об'єктом оподаткування нерезидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід з джерела його походження в Україні; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються підчас їх нарахування (виплати, надання).

Підпунктом 170.10.1 п. 170.10 ст. 170 Кодексу встановлено, що доходи з джерелом їх походження в Україні, що нараховуються (виплачуються, надаються) на користь нерезидентів, оподатковуються за правилами та ставками, визначеними для резидентів (з урахуванням особливостей, визначених деякими нормами розділу IV Кодексу для нерезидентів).

При цьому, п. 3.2 ст. 3 розділу І Кодексу передбачено, що якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, які передбачені Кодексом, то застосовуються правила міжнародного договору.

Так, між Урядом України та Урядом Російської Федерації діє Угода про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків, підписана 08.02.1995 р. та ратифікована Урядом України 06.10.1995 р.  (далі – Угода).

Рекомендації щодо загальних принципів застосування міжнародних договорів України про уникнення подвійного оподаткування надано листом Державної податкової служби України від 27.12.2012 № 12744/О/71-12/12-1017.

Виплати нерезиденту за договором про надання послуг, оподатковуються податком на доходи фізичних осіб згідно з положеннями статті 15 Угоди «Доходи від роботи за наймом».

Загальний принцип оподаткування такого виду доходів полягає у праві країни, у якій надаються залежні особисті послуги (джерело доходу), оподатковувати ці доходи, однак оподаткування обмежується винагородою за роботу за наймом у країні джерела.

Отже, відповідно до положень п. 1 статті 15 Угоди платня, заробітна плата та інші подібні винагороди, одержувані резидентом Російської Федерації, у зв’язку з роботою за наймом, оподатковуються тільки в Російській Федерації, якщо тільки робота за наймом не здійснюється в Україні. Якщо робота за наймом здійснюється в Україні, одержані у зв'язку з цим винагороди можуть оподатковуватись в Україні.

Слово "можуть" не означає, що платник має право вибору країни, в якій він буде сплачувати податок. Ці слова відносяться до права держави оподатковувати зазначений доход відповідно до свого податкового законодавства.

Згідно з положеннями п. 2 статті 15 Угоди винагорода, що одержується резидентом Російської Федерації у зв'язку з роботою за наймом, здійснюваною в Україні, оподатковується тільки в Російській Федерації, лише у тому разі, якщо одночасно виконуються 3 умови:

а) одержувач здійснює роботу в Україні протягом періоду або періодів, що не перевищують у сукупності 183 календарних дні протягом календарного року; і

б) винагорода сплачується наймачем або від імені наймача, який не є резидентом України; а також

в) витрати по сплаті винагород не несуть постійне представництво або постійна база, які наймач має в Україні.

У випадку, що розглядається, положення п. 2 статті 15 Угоди не можуть бути застосовані, зважаючи на те, що одна з умов вже не виконується - винагорода сплачується наймачем, який є резидентом України.

Враховуючи зазначене, доходи за договором надання послуг цивільно-правового характеру резиденту Російської Федерації, які сплачуються українською компанією, підлягають оподаткуванню в Україні.

Відповідно до пп. 170.10.3 п. 170.10 статті 170 Кодексу у разі якщо доходи з джерелом їх походження в Україні виплачуються нерезиденту резидентом - юридичною або самозайнятою фізичною особою, такий резидент вважається податковим агентом нерезидента щодо таких доходів.

Отже, якщо фізична особа – нерезидент, який зареєстрований як фізична особа – підприємець в Російській Федерації,  одержує дохід з джерелом його походження з України, згідно договору про надання послуг, то  сума  такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу такого нерезидента, та оподатковується  податковим агентом під час нарахування та виплати за ставками визначеними ст.167 Кодексу.

При цьому, юридична особа, яка виплачує такий дохід нерезиденту зобов’язана виконати всі функції податкового агента, відповідно до норм Кодексу.

Також відповідно до п. 16¹ підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Кодексу тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.    

Об’єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст. 163 Кодексу (п.п. 1.2 п. 16¹підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу), зокрема, для нерезидентів загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід з джерела його походження в Україні та доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Ставка збору становить 1,5 відс. об'єкта оподаткування, визначеного п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX Кодексу (п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Разом з цим, відповідно до  п.п. 1.7 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX Кодексу звільняються від оподаткування збором доходи, що згідно з розділом IV Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.25, 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 Кодексу.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 Кодексу, за ставкою, визначеною п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу (п.п. 1.4  п. 16¹ підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу).

Одночасно повідомляємо, що будь-які висновки щодо правильності сплати податку з доходів фізичних осіб та відображення виплаченого доходу в звітності за формою 1-ДФ на підприємстві необхідне детальне вивчення умов, суттєвих обставин здійснення відповідних господарських операцій та вивчення первинної документації.