Надомні працівники: робота без робочого місця

В умовах економічного і соціального розвитку, сьогодні цілком доступно і вигідно реанімувати надомну працю. Чому це вигідно і доступно, читайте в цій статті.

Законодавство про надомну роботу

У Кодексі законів про працю України про надомну роботу згадується тільки ст.179 для осіб, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до трьох або до шести років: вони можуть працювати на умовах неповного робочого часу або вдома.

Але в чинному трудовому законодавстві є ще два спеціальних нормативні акти, які передбачають надомну роботу:

1) Положення про умови праці надомників, додаток до постанови Державного комітету СРСР з праці і соціальних питань і Секретаріату ВЦРПС від 29.09.81 р. № 275 / 17-99 (далі - Положення). Як бачите, Положення досить застаріле, але воно чинне і його можна використовувати у вигляді рекомендацій;

2) Методичні рекомендації щодо визначення робочих місць, схвалені Міністерством праці України, протокол від 21.06.95 р № 4, (далі - Методрекомендації).
Можна додати ще й Женевську конвенцію МОП 1996 року про надомну працю (№ 177), а також Рекомендації щодо надомної роботи № 184, як роз'яснення до тексту Конвенції. Але оскільки Конвенція не ратифікована в Україні, то ці два документи не мають обов'язкової сили. Їх можна також використовувати у вигляді рекомендацій.

Робоче місце надомника

Як зазначено в п. 1 Положення, надомниками є фізичні особи, які уклали трудовий договір з підприємством про виконання роботи вдома. А в пп.1.1 Методрекомендацій уточнюється, що надомниками є працівники, робоче місце яких збігається територіально з місцем їх проживання. Їх робочі місця оснащені в основному інструментом, приладами і невеликими верстатами.

Таким чином, надомну роботу виконує:

• фізособа, яка уклала трудовий договір з роботодавців;
• за винагороду (заробітну плату);
• за місцем свого проживання або за іншою адресою квартири, будинку, який не розташований на території, що належить роботодавцю (у виробничих приміщеннях, офісі, складі тощо);
• з метою виробництва товарів або послуг, згідно з вказівками роботодавця.

Автор звертає увагу, що конкретний вид надомної роботи вибирається з огляду на професійні навички, стан здоров'я фізичної особи та медичні рекомендації, характер обладнання та інструментів, властивості сировини і матеріалів тощо. Оскільки, надавати надомників види робіт, що створюють незручності для проживаючих сусідів, не можна!

До надомників не належать особи із-за одного тільки факту виконання ними час від часу роботи як найманими працівниками вдома, а не на своєму звичайному робочому місці.

Отже, підприємству або приватному підприємцю вигода перша: надомнику не потрібно обладнати окреме робоче місце у роботодавця!

І тут же бачимо другу вигоду: роботодавцю не потрібно переводити в нежитловий фонд робоче місце надомника в житловому фонді, оскільки такої вимоги немає в чинному законодавстві!

Який він, трудовий договір з надомником?

Відповідно до ст. 21 КЗпП трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, відповідно до якого працівник зобов'язується виконувати роботу відповідно до своєї кваліфікації та підпорядковуватися внутрішньому трудовому розпорядку. У свою чергу, власник підприємства або уповноважений ним орган зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати необхідні умови праці для роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Ми знаємо, що трудовий договір може укладатися в усній і в письмовій формі (в останньому випадку форма обов'язкова для приватних підприємців). Так, в ст. 24 КЗпП перераховані випадки дотримання письмової форми трудового договору. Відзначимо, що мова про надомників в даній статті не ведеться. Але автор вважає, що з надомником все ж краще оформити письмовий трудовий договір. Перевагою письмової форми договору є те, що всі умови договору фіксуються в єдиному документі, обов'язковому для сторін. Письмова форма договору визначає обов'язки і працівника, і роботодавця, а також підвищує гарантії праці. Більш того, сьогодні письмова форма трудового договору набуває все більшого значення, тому як зростають договірні відносини праці, розширюються права роботодавців при формуванні соціального пакета.

Укладення трудового договору оформлюється повідомленням про прийом на роботу, що подається до податкового органу, і наказом про прийом працівника на роботу.

У трудовому договорі обов'язково необхідно відобразити:

1) місце роботи - якщо робота виконується надомником, то зрозуміло, що в трудовому договорі вказується адреса виконання ним роботи;

2) посадові обов'язки - вказується найменування посади, перераховуються обов'язки, які повинен виконувати працівник;

3) оплату праці - вказується вид оплати праці (відрядна, погодинна тощо) і її розміри (тариф, оклад тощо) і терміни розрахунків;

4) початок роботи - вказується дата початку роботи (при строкових договорах також вказується і дата закінчення робіт);

5) порядок і строки забезпечення надомників сировиною і матеріалами, вивезення готової продукції тощо;

6) вид зайнятості - основне місце роботи або сумісництво.

Згідно з п. 4 Положення переважне право на укладення трудового договору про роботу вдома надається, зокрема:

• жінкам, які мають дітей у віці до 15 років;
• інвалідам і пенсіонерам (незалежно від виду призначеної пенсії), особам, які досягли пенсійного віку, але не одержують пенсію, особам зі зниженою працездатністю, яким рекомендовано працю в надомних умовах, а також особам, які доглядають за інвалідами або тривало хворіють членами сім'ї, які по станом здоров'я потребують догляду.

Зверніть увагу, що сьогодні роботодавець самостійно приймає рішення (узгоджене з працівниками) щодо того, на яких умовах і кого з працівників можна використовувати для роботи на дому.

Умови роботи на дому

У п. 9 Положення є дві обов'язкові умови для надомної праці:

1) наявність у фізичної особи необхідних житлово-побутових умов для виконання певних робіт;

2) можливість навчитися практичним навичкам для виконання цієї роботи.

Так, обстеження житлово-побутових умов громадян, які бажають працювати на дому, проводиться керівництвом підприємства (за участю представників профспілки).

Як правило, для виконання надомної роботи підприємство забезпечує надомника необхідними матеріалами, обладнанням та інструментами. У зв'язку з цим автор рекомендує оформляти з надомниками договір про матеріальну відповідальність.

У тому випадку, коли немає можливості своєчасно забезпечувати надомника необхідними робочими матеріалами, він може сам їздити до роботодавця за матеріалами і відвозити йому готову продукцію. При цьому такий час переїздів і роз'їздів має оплачуватися або погодинно, або на умовах, визначених у трудовому договорі надомника з роботодавцем.

Передаючи надомнику обладнання, матеріали або інструменти для виконання роботи, рекомендуємо в обліку таку передачу відображати як передачу у виробництво на тих же умовах, що і обладнання, що використовується в звичайній виробничої діяльності на території підприємства. Якщо надомник використовує в своїй роботі власні матеріали та інструменти, він має право на отримання компенсації за їх зношування (амортизацію), про що нагадує ст.125 КЗпП.

Оплата праці надомника

По-перше, щоб оцінити виконану роботу надомника, автор рекомендує завести журнал робочих завдань, доручених надомнику, із зазначенням в ньому часу для виконання завдання, тарифних ставок, понесених надомником витрат і розміру виплаченої у зв'язку з цим компенсації тощо.

По-друге, як уже вище зазначалося, виконуючи роботу на дому, надомник отримує заробітну плату.

Оплата праці надомників зазвичай проводиться за відрядними розцінками за фактично виконані роботи або за вироблену якісно продукцію (відповідно до встановлених вимог). При цьому норми виробітку надомною працівникам можуть встановлюватися індивідуально, виходячи з конкретних умов виконання роботи вдома. Цілком зрозуміло, чому багато роботодавців вибирають таку форму оплати праці: через неможливість контролю роботодавцем використання робочого часу надомником.

Вимальовується третя вигода надомної роботи: оплата проводиться за фактично виконану роботу, а не за «відпрацьовані (просижені в офісі) години». За згодою сторін також може бути досягнута домовленість про оплату посадового окладу за нормальною тривалістю робочого часу в домашніх умовах.

Оскільки надомник самостійно розподіляє робочий час від часу відпочинку, неможливо встановити і переробку. Таким чином, маємо четверту вигоду надомної роботи: не потрібно платити за понаднормову або нічну роботу, роботу в святкові або неробочі дні.

Як і звичайні працівники, яку виконують свою роботу на території, що належить роботодавцю (у виробничих приміщеннях, офісі, складі  тощо), надомним працівникам в загальному порядку може нараховуватися і виплачуватися премія, доплати і надбавки, інші винагороди, заохочення. Також в загальному порядку надомнику оплачується лікарняний лист, декретні, періоди щорічних відпусток.

На надомників в загальному порядку поширюється трудове і соціальне законодавство. Наприклад, право на щорічну основну відпустку тривалістю не менше 24 календарних днів (згідно зі ст. 6 Закону України від 15.11.96 р. № 504/96-ВР «Про відпустки»). Теж стосується і надомників, які мають групу інвалідності: щорічна основна відпустка інвалідів I і II груп становить 30 календарних днів, а інвалідів III групи - 26 календарних днів.

Приклад. З фізичною особою в квітні 2016 р. оформлений трудовий договір, для виконання роботи за сумісництвом. Посада - складальник коробкових матеріалів. Робота виконується на дому, за місцем проживання фізичної особи.

Матеріали щотижня в узгодженому з працівником обсязі доставляються працівникові додому. За умовами договору за кожну зібрану без браку коробку працівнику нараховується 5 грн. За кожну зібрану коробку з незначним браком - 2,5 грн.

Зібрані коробки щотижня передаються роботодавцю, який забирає їх з дому працівника за актом прийому - передачі в узгоджений з працівником час.

За квітень працівником передано за актом приймання - передачі 500 зібраних коробок, з них 10 коробок з незначним браком. Відповідно, за квітень місяць працівнику нараховано 2475 грн (490 х 5 грн + 10 х 2,5 грн). Обов'язкові утримання склали 444,88 грн. Виплачено надомнику 2030,12 грн.

Якщо надомник - інвалід

Відповідно до ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яка вільно обрається або на яку вільно погоджується. Інваліди відповідно до своїх виробничих та професійних здібностями також мають право на працю.

Порядок працевлаштування інвалідів регулюється Законом України від 21.03.91 р № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі - Закон № 875).

Так, інваліди, що не мають можливості працювати на підприємствах, можуть займатися надомною роботою (ст. 18 зазначеного Закону). Звертаємо увагу, що вимоги до обладнання будинку спеціального робочого місця інваліду, викладені в Положенні «Про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів», затвердженому постановою КМУ від 03.05.95 р № 314, вже не діють.

При цьому місячні завдання інвалідів-надомників, на нашу думку повинні носити індивідуальний характер і коригуватися роботодавцем з урахуванням результатів праці. Для виконання роботи вдома підприємство забезпечує інвалідів (як і звичайних надомників) основною і допоміжною сировиною, матеріалами, напівфабрикатами, інструментами, пристосуваннями тощо.

Так, ст. 19 Закону № 875 визначено нормативи робочих місць, призначених для інвалідів:

1) в розмірі 4% від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік;

2) якщо працює від 8 до 15 осіб - встановлюється норматив у кількості одного робочого місця.

За загальним правилом, звичайні надомні працівники враховуються при розрахунку нормативу робочих місць для інвалідів. У тому випадку, коли надомник-інвалід, то його робоче місце враховується на виконання нормативу.

Тетяна МОЙСЕЄНКО,
податковий консультант

Джерело: http://dominanta.in.ua/turnjs4/sample...