Чи можна втратити неприбутковий статус через участь в добровільному медстрахуванні

Укладання організацією, внесеною до Реєстру неприбуткових організацій договорів добровільного медичного страхування зі страховиками про страхування працівників (водіїв та медичних працівників), які задіяні в боротьбі з СОVІD -19, по яких поліс охоплює випадки захворювання коронавірусом, за рахунок коштів Національної служби здоров’я України не є підставою для втрати статусу неприбуткової організації за умови, що отримані зазначеними організаціями кошти витрачаються за цільовим призначенням згідно затвердженого фінансового плану на відповідний рік.

ГУ ДФС В IВАНО-ФРАНКIВСЬКIЙ ОБЛАСТI

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ

від 06.11.2020 р. № 4586/ІПК/8/09-19-04-04-15

ГУ ДПС в Івано-Франківській області розглянуло звернення щодо відповідності вимогам для перебування у статусі неприбуткових організацій комунального некомерційного підприємства, включеного до Реєстру неприбуткових установ та організацій (далі - Реєстр), у разі укладання ним, як страхувальником договорів добровільного медичного страхування працівників (водіїв та медичних працівників) таких організацій, які задіяні в боротьбі з СОVІD -19, за рахунок коштів Національної служби здоров’я України та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), у межах повноважень повідомляємо таке.

Відповідно до п.п. 14.1.121 п. 14.1 ст. 14 Кодексу неприбуткові підприємства, установи та організації - неприбуткові підприємства, установи та організації, які не є платниками податку на прибуток підприємств відповідно до п. 133.4 ст. 133 цього Кодексу.

Пунктом 133.4 ст. 133 Кодексу встановлено, що не є платниками податку на прибуток підприємств неприбуткові підприємства, установи та організації у порядку та на умовах, встановлених цим пунктом.

Згідно з п.п. 133.4.1 п. 133.4 ст. 133 Кодексу неприбутковим підприємством, установою та організацією для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств є підприємство, установа та організація (далі - неприбуткова організація), що одночасно відповідає таким вимогам:

утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації;

установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) містять заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників у розумінні Цивільного кодексу України), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов'язаних з ними осіб. Для цілей цього абзацу не вважається розподілом отриманих доходів (прибутків) фінансування видатків, визначених п.п. 133.4.2 п. 133.4 ст 133 Кодексу;

установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) передбачають передачу активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду, іншим юридичним особам, що здійснюють недержавне пенсійне забезпечення відповідно до закону (для недержавних пенсійних фондів), або зарахування до доходу бюджету у разі припинення юридичної особи (у результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення).

Положення цього абзацу не поширюється на об’єднання та асоціації об'єднань співвласників багатоквартирних будинків; внесена контролюючим органом до Реєстру.

Доходи (прибутки) неприбуткової організації використовуються виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами (абзац перший п.п. 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 Кодексу).

Отже, утворена в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації, та внесена до Реєстру неприбуткова організація не сплачує податок на прибуток з доходів (прибутків), отриманих нею в межах статутної діяльності відповідно до закону, за умови, що такі доходи (прибутки) використовуються такою неприбутковою організацією виключно для фінансування видатків на її утримання, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами, як це передбачено п.п. 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 Кодексу, та не здійснюється розподіл доходів (прибутків) серед засновників (учасників), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов’язаних з ними осіб.

У разі недотримання неприбутковою організацією вимог, встановлених п. 133.4 ст. 133 Кодексу, така організація підлягає виключенню з Реєстру з визначенням податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств відповідно до підпунктів 133.4.3 та 133.4.4 п. 133.4 ст. 133 Кодексу.

Відповідно до ст. 19 Закону України від 19.11.92 р. № 2801-XII «Основи законодавства України про охорону здоров'я» (надалі – Закон № 2801-XII), держава організовує матеріально-технічне забезпечення охорони здоров'я в обсязі, необхідному для надання населенню гарантованого рівня медичної допомоги. Всі заклади охорони здоров'я мають право самостійно вирішувати питання свого матеріально-технічного забезпечення.

Окрім цього, відповідно до ст.77 Закону України від 19.11.92 р. № 2801-XII держава гарантує медичним і фармацевтичним працівникам їх права на:

а) заняття медичною і фармацевтичною діяльністю відповідно до спеціальності та кваліфікації;

е) обов'язкове страхування за рахунок власника закладу охорони здоров'я у разі заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю у зв'язку з виконанням професійних обов'язків у випадках, передбачених законодавством;

є) соціальну допомогу з боку держави у разі захворювання, каліцтва або в інших випадках втрати працездатності, що настала у зв'язку з виконанням професійних обов'язків;  та інші права.

Заклади охорони здоров'я провадить свою діяльність на підставі статуту (положення), що затверджується власником закладу (уповноваженим органом). Фінансове забезпечення охорони здоров'я може здійснюватися за рахунок коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів, коштів юридичних та фізичних осіб, а також з інших джерел, не заборонених законом.

Договори про медичне обслуговування укладаються у межах бюджетних коштів, передбачених на охорону здоров'я на відповідний бюджетний період, на підставі вартості та обсягу послуг з медичного обслуговування, замовником яких є держава, в тому числі в особі Національної служби здоров’я України або органи місцевого самоврядування (ст.ст. 16, 18 Закону 2801-XII).

Фінансування видатків Комунального некомерційного підприємства проводиться згідно фінансових планів на відповідний рік затверджених Національною службою здоров’я України, із деталізацією доходів та витрат, напрямків використання.  

Згідно з наказом МОЗ України від 25 лютого 2020 року №521, СОVІD -19 належить до Переліку особливо небезпечних, небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини та носіїв збудників цих хвороб.

Медичне страхування - вид добровільного страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником (юридичні особи та дієздатні фізичні особи) і страховиком (ст.3 та 6 Закону України від 07.03.96 р. № 85/96-ВР «Про страхування».

Договір добровільного медичного страхування - договір страхування, який передбачає страхову виплату, що здійснюється закладам охорони здоров'я у разі настання страхового випадку, пов’язаного із хворобою застрахованої особи або нещасним випадком. Такий договір має також передбачати мінімальний строк його дії один рік та повернення страхових платежів виключно страхувальнику при достроковому розірванні договору (п.п. 14.1.521 п.п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Таким чином, укладання організацією, внесеною до Реєстру неприбуткових організацій договорів добровільного медичного страхування зі страховиками про страхування працівників (водіїв та медичних працівників), які задіяні в боротьбі з СОVІD -19, по яких поліс охоплює випадки захворювання коронавірусом, за рахунок коштів Національної служби здоров’я України не є підставою для втрати статусу неприбуткової організації за умови, що отримані зазначеними організаціями кошти витрачаються за цільовим призначенням згідно затвердженого фінансового плану на відповідний рік.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.