Міжнародні посилки: чи виникає об’єкт оподаткування ПДВ при їх пересиланні?

Вартість послуг поштового зв’язку, що надається поштовим оператором клієнтам — відправникам поштових відправлень з України, підлягає оподаткуванню ПДВ за ставкою 20 %

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ

від 28.04.2020 р. № 1707/6/99-00-07-03-02-06/ІПК

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо оподаткування ПДВ операцій 3 постачання послуг пересилання міжнародних поштових відправлень (далі - МПВ) поштовим оператором України та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, платник податку, який відповідно до Єдиного державного реєстру операторів поштового зв’язку є поштовим оператором, та має зареєстроване місце міжнародного поштового обміну, надає послуги обробки та пересилання МПВ, зокрема, надає послуги, пов’язані з доставкою на території України прийнятих в інших країнах МПВ (вхідних).

 МПВ оформлюються відповідно до вимог актів Всесвітнього поштового союзу (далі - ВПС), учасником якого є Україна.

При цьому для поштових операторів країн - учасниць ВПС встановлено, що вартість послуги поштового зв’язку оплачується відправником та визначається з урахуванням правил оподаткування зазначених послуг, встановленим в країні, де МПВ приймається від клієнта для відправлення поштовим оператором, який безпосередньо надає відправнику такі послуги та виставляє рахунок на оплату.

Згідно з підпунктом 1.9 пункту 1 статті 1 Всесвітньої поштової конвенції (далі - ВПК), яка підписана від імені України 11 жовтня 2012 року та затверджена Указом Президента України від 10 жовтня 2017 року № 316/2017, призначений оператор - будь-яка державна чи недержавна організація, офіційно призначена країною-членом для здійснення поштових послуг і виконання повязаних із цим обов'язків, що випливають з актів Всесвітнього поштового союзу, на її території.

Тарифи щодо різноманітних міжнародних і спеціальних поштових послуг встановлюються країнами-членами або їхніми призначеними операторами залежно від національного законодавства і відповідно до принципів, викладених у ВПК та її Регламентах.

Вони повинні у принципі бути пов'язані з витратами на надання цих послуг (пункт 1 статті 6 ВПК).

Країнам-членам або їхнім призначеним операторам залежно від національного законодавства, дозволяється перевищувати будь-які орієнтовні тарифи, наведені в актах ВПК (пункт 4 статті 6 ВПК).

Заборонено стягувати з клієцтів поштові тарифи, інші, ніж ті, які передбачено в актах ВПС (пункт 1 статті 6 ВПК).

Єдиний державний реєстр операторів поштового зв’язку - електронна база даних, що містить інформацію про суб’єктів господарювання, які мають право надавати визначені ними у повідомленні послуги поштового зв’язку (пункт 2 розділу , І Порядку ведення єдиного державного реєстру операторів поштового зв'язку, затвердженого рішенням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, від 29.11.2016 № 623, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21.12.2016 за № 1679/29809).

Відповідно до пункту 31 статті 4 Митного кодексу України міжнародні поштові відправлення - упаковані та оформлені відповідно до вимог актів Всесвітнього поштового союзу та Правил надання послуг поштового зв’язку листи, поштові картки, бандеролі, спеціальні мішки з позначкою «М», дрібні пакети, відправлення з оголошеною цінністю, поштові посилки, згруповані поштові відправлення з позначкою «Консигнація», відправлення міжнародної прискореної пошти «EMS», які приймаються для пересилання за межі України, доставляються в Україну або переміщуються через територію України транзитом операторами поштового зв’язку.

Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).

Пунктом 3.1 статті 3 розділу І ПКУ визначено, що однією із складових податкового законодавства України є чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування.    

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу ХХ ПКУ.    

Згідно, з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V ПКУ розташоване на митній території України.    

Під постачанням товарів розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (підпункт 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ).

Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ).

Пунктами 186.2-186.3 статті 186 розділу V ПКУ визначено категорії послуг, місце постачання яких визначається залежно від місця реєстрації отримувача відповідних послуг або від місця фактичного надання відповідних послуг.

Згідно з пунктом 186.4 статті 186 розділу V ПКУ місцем постачання послуг є місце реєстрації постачальника, крім операцій, зазначених у пунктах 186.2 і 186.3 статті 186 розділу V ПКУ.

Враховуючи те, що послуги поштового звязку відсутні в переліку операцій, зазначених у пунктах 186.2 і 186.3 статті 186 розділу V ПКУ, то місце постачання таких послуг визначається відповідно до пункту 186.4 статті 186 розділу V, а саме як місце реєстрації постачальника таких послуг.

Таким чином, вартість послуг поштового зв’язку, що надається поштовим оператором клієнтам - відправникам поштових відправлень з України, підлягає оподаткуванню ПДВ за ставкою 20 відсотків.

Водночас, враховуючи те, що послуга поштового зв’язку оплачується відправником та на неї нараховуються відповідні податки тим поштовим оператором, який безпосередньо надає відправнику такі послуги та виставляє рахунок на оплату відповідно до чинного законодавства, то кошти, які надходять поштовому оператору України від іноземних поштових операторів країн -учасниць ВПС у разі пересилання МПВ в Україну, не розглядаються ПКУ як об'єкт оподаткування ПДВ, оскільки є частиною тарифів, що перерозподіляються за встановленими ВПС правилами, та не збільшують базу оподаткування ПДВ послуг, що надаються поштовим оператором України.

Крім цього зазначаємо, що відповідно до підпункту 196.1.17 пункту 196.1 статті 196 розділу V ПКУ не є об'єктом оподаткування ПДВ операції з:

• ввезення на митну територію України товарів, сумарна, фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 150 евро, у несупроводжуваному багажі;
• ввезення на митну територію України товарів, сумарна митна вартість яких не перевищує еквівалент 150 евро, — на адресу одного одержувача - юридичної особи або фізичної особи - підприємця в одній депеші від одного відправника у міжнародних поштових відправленнях або в одному вантажі експрес-перевізника від одного відправника у міжнародних експрес-відправленнях;    
• ввезення на митну територію України товарів, сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 100, евро, для одного одержувача - фізичної особи в одній депеші від одного відправника у міжнародних поштових відправленнях, або в одному вантажі експрес-перевізника від одного відправника у міжнародних експрес-відправленнях.

Згідно з нормами чинного законодавства платники податку зобов’язані самостійно декларувати свої податкові зобов’язання та визначати сутність і відповідність здійснюваних ними операцій тим, які визначені ПКУ.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 розділу II ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 ПКУ податкова консультацій має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.