Ґендерна рівність в трудових відносинах

В сучасному світі питання гендерної рівності стає все більш актуальним і важливим, особливо в контексті трудових відносин. Забезпечення рівних прав і можливостей для жінок і чоловіків на робочому місці визначається не лише принципами справедливості, але й сприяє створенню сильних та ефективних команд, що впливає на економічний і соціальний розвиток суспільства в цілому.

Гендерна рівність – це рівний правовий статус жінок і чоловіків та рівні можливості для його реалізації, що дозволяє особам обох статей брати рівну участь у всіх сферах життєдіяльності суспільства.

Рівність не означає, що жінки та чоловіки повинні бути однаковими, але права, обовʼязки та можливості жінок і чоловіків не повинні залежати  від того, народилися вони жінками чи чоловіками.

Принцип гендерної рівності закріплений в Конституції України та Законі від 08.09.2205 № 2866-IV «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» (далі  – Закон № 2866). Зокрема, Законом № 2866 передбачаються рівні права та можливості у працевлаштуванні, просуванні по роботі, підвищенні кваліфікації та перепідготовці.

Принцип рівності трудових прав жінок і чоловіків закріплений також і у КЗпП. Так ст. 2¹ КЗпП визначена рівність трудових прав громадян України, а саме, заборонена будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від статі та гендерної ідентичності, які пов’язані з характером роботи або умовами її виконання.

Рівність прав жінки і чоловіка забезпечується:

• наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей у громадсько-політичній і культурній діяльності, у здобутті освіти і професійній підготовці, у праці та винагороді за неї;
• спеціальними заходами щодо охорони праці і здоров’я жінок, встановленням пенсійних пільг;
• створенням умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю з материнством;
• правовим захистом, матеріальною і моральною підтримкою материнства і дитинства, включаючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям.

У рекламі про вакансії (прийом на роботу) забороняється:

• пропонувати роботу лише жінкам або лише чоловікам, за винятком специфічної роботи, яка може виконуватися виключно особами певної статі;
• висувати вимоги, що надають перевагу жіночій або чоловічій статі (крім випадків, визначених законодавством, та випадків специфічної роботи, яка може виконуватися виключно особами певної статі).

Відповідно до чинного законодавства роботодавець зобов’язаний:

• створювати умови праці, які дозволяли б жінкам і чоловікам здійснювати трудову діяльність на рівній основі;
• забезпечувати жінкам і чоловікам можливість суміщати трудову діяльність із сімейними обов’язками;
• здійснювати рівну оплату праці жінок і чоловіків при однаковій кваліфікації та однакових умовах праці;
• вживати заходів щодо створення безпечних для життя і здоров’я умов праці;
• вживати заходів щодо унеможливлення та захисту від випадків сексуальних домагань та інших проявів насильства за ознакою статі.

Гендерна рівність у трудових відносинах – це не тільки етична норма, але й стратегічний крок для створення справедливого, рівноправного та ефективного суспільства.

Лише шляхом активного впровадження і підтримки гендерної рівності можливо досягти стійкого економічного та соціального розвитку, забезпечивши рівні можливості для всіх, незалежно від статі.

Особи, винні в порушенні вимог законодавства про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, несуть цивільну, адміністративну та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Держпраці