Підписуйся на інформаційну страховку бухгалтера
Підписатися

Дата визначення зобов’язань при надходженні бюджетних коштів

27.07.2020 427 0 0

У разі якщо грошові кошти, які надходять платнику ПДВ в рахунок оплати вартості поставлених товарів/послуг, є бюджетними коштами та надходять на поточний рахунок такого платника податку, то дата виникнення податкових зобов’язань з ПДВ визначається на дату зарахування таких бюджетних коштів на такий рахунок. Водночас у разі якщо грошові кошти, які надходять платнику ПДВ в рахунок оплати вартості поставлених товарів/послуг, є небюджетними коштами, та платник не застосовує касовий метод визначення податкових зобов’язань з ПДВ, то дата виникнення податкових зобов’язань з ПДВ визначається за загальним правилом.


ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ

від 03.07.2020 р. № 2667/6/99-00-05-06-02-06/ІПК

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо питань, пов’язаних з оподаткуванням ПДВ операцій з отримання цільового фінансування з бюджету за кодами економічної класифікації видатків бюджету 2610 та 3210, та, керуючись статтею 52 розділу II Податкового кодексу України (далі -Кодекс), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, використання бюджетних коштів комунальним підприємством, яке є одержувачем бюджетних коштів, здійснюється відповідно до Плану використання бюджетних коштів, який затверджено головним розпорядником бюджетних коштів по кодам економічної класифікації видатків бюджету 2610 та 3210 за бюджетними програмами КПКВК.

Відповідно до частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України (далі -БКУ) бюджетні кошти (кошти бюджету) - це належні відповідно до законодавства надходження бюджету та витрати бюджету.

Під витратами бюджету розуміються видатки бюджету, надання кредитів з бюджету, погашення боргу та розміщення бюджетних коштів на депозитах, придбання цінних паперів.

Водночас видатки бюджету - це кошти, спрямовані на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом.

На основі відомчої класифікації видатків та кредитування бюджету Казначейство України складає та веде єдиний реєстр розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів.

Головні розпорядники бюджетних коштів визначають мережу розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів з урахуванням вимог щодо формування єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів і одержувачів бюджетних коштів та даних такого реєстру (частина третя статті 10 БКУ).

Розпорядник бюджетних коштів може уповноважити одержувача бюджетних коштів на виконання заходів, передбачених бюджетною програмою, шляхом доведення йому бюджетних асигнувань та надання відповідних коштів бюджету (на безповоротній чи поворотній основі).

Одержувач бюджетних коштів використовує такі кошти відповідно до вимог бюджетного законодавства на підставі плану використання бюджетних коштів, що містить розподіл бюджетних асигнувань (частина шоста статті 22 БКУ).

При цьому одержувачем бюджетних коштів є суб'єкт господарювання, громадська чи інша організація, яка не має статусу бюджетної установи, уповноважена розпорядником бюджетних коштів на здійснення заходів, передбачених бюджетною програмою, та отримує на їх виконання кошти бюджету (пункт 38 частини першої статті 2 БКУ).

Порядок відкриття та закриття рахунків у національній валюті в органах Державної казначейської служби України, зокрема, розпорядниками бюджетних коштів та одержувачами бюджетних коштів, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 22.06.2012 №758, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.08.2012 за№ 1206/21518.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 розділу II ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 розділу II ПКУ.

Відповідно до пункту 5.3 статті 5 розділу І ПКУ інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом І, V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V ПКУ розташоване на митній території України.

Пунктом 188.1 статті 188 розділу V ПКУ визначено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 розділу V ПКУ передбачено, що до складу податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 розділу V ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 розділу V ПКУ, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

  • придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;
  • придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);
  • ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підставою для нарахування платником податку - покупцем товарів/послуг сум податку, що відносяться до складу податкового кредиту, відповідно до пункту 201.10 статті 201 розділу V ПКУ є податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) платником податку, який здійснює операції з постачання таких товарів/послуг.

Згідно з пунктом 1.5 Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 12.03.2012 № 333, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.03.2012 за № 456/20769, видатки одержувачів бюджетних коштів здійснюються, зокрема, за кодами економічної класифікації видатків бюджету 2610 «Субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям)» та 3210 «Капітальні трансферти підприємствам (установам, організаціям)».

Щодо питань 1-3

Якщо субсидії і трансферти, що видаються платнику податку - одержувачу бюджетних коштів за кодами економічної класифікації видатків бюджету 2610 та 3210, не є компенсацією вартості товарів/послуг, що постачаються таким платником податку, то при їх отриманні платник не визначає податкові зобов'язання з ПДВ, оскільки відсутній об'єкт оподаткування ПДВ.

Водночас, якщо зазначені бюджетні кошти надходять до платника податків в рахунок оплати вартості поставлених таким платником товарів/послуг, у тому числі, що постачаються в рамках виконання бюджетних програм за бюджетними програмами КПКВК:

  • 3617650 «Проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки чи права на неї», 3617660 «Підготовка земельних ділянок несільськогосподарського призначення або прав на них комунальної власності для продажу на земельних торгах та проведення таких торгів», 3617693 «Інші заходи, пов’язані з економічною діяльністю», які для цілей оподаткування ПДВ є об'єктом оподаткування, то на дату зарахування коштів на банківський рахунок такий платник податку - одержувач зобов'язаний визначити податкові зобов'язання з ПДВ виходячи з вартості таких товарів/послуг.

Нарахування податкових зобов’язань з ПДВ у такому випадку не залежить від того, на які цілі будуть направлені такі отримані кошти:

  • виплату заробітної плати чи придбання товарів/послуг.

При цьому товари/послуги, придбані за рахунок бюджетних коштів, що надійшли платнику податку у вигляді субсидій, поточних та капітальних трансфертів, вважаються придбаними безпосередньо платником і суми ПДВ, сплачені при їх придбанні, відносяться до податкового кредиту на підставі податкових накладних, складених та зареєстрованих в ЄРПН постачальниками.

Нарахування податкових зобов’язань з ПДВ на підставі пункту 198.5 статті 198 розділу V ПКУ при придбанні товарів/послуг за рахунок бюджетних коштів, що надійшли платнику податку у вигляді субсидій, поточних та капітальних трансфертів, не здійснюється, якщо такі придбані товари/послуги призначаються для використання в оподаткованих ПДВ операціях.

Щодо питання 4

Пунктом 187.1 статті 187 розділу V ПКУ визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 187.7 статті 187 розділу V ПКУ датою виникнення податкових зобов'язань у разі постачання товарів/послуг з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата зарахування таких коштів на банківський рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якій іншій формі, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов'язаннями перед бюджетом.

Отже, у разі якщо грошові кошти, які надходять платнику ПДВ в рахунок оплати вартості поставлених товарів/послуг, є бюджетними коштами відповідно до БКУ та надходять на поточний рахунок такого платника податку, то дата виникнення податкових зобов’язань з ПДВ визначається відповідно до пункту 187.7 статті 187 розділу V ПКУ на дату зарахування таких бюджетних коштів на такий рахунок.

Підтвердженням того, що товари/послуги оплачуються за рахунок бюджетних коштів, є наявність у договорі про поставку товарів/послуг умови, що оплата за поставлені товари/послуги здійснюється з відповідного рахунку Державного казначейства України.

Водночас у разі якщо грошові кошти, які надходять платнику ПДВ в рахунок оплати вартості поставлених товарів/послуг, є небюджетними коштами, та платник не застосовує касовий метод визначення податкових зобов’язань з ПДВ, то дата виникнення податкових зобов’язань з ПДВ визначається за загальним правилом відповідно до пункту 187.1 статті 187 розділу V ПКУ.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 розділу II ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Коментарі до матеріалу

Кращі матеріали