Правомірність звільнення особи, яка проходить військову службу

Працівника підприємства призвано на військову службу: відповідаємо на запитання

Управління Держпраці у Хмельницькій області розглянуло звернення, що надійшло до Управління з Урядової гарячої лінії щодо надання роз’яснення правомірності звільнення з роботи особи, яка проходить військову службу.

Відповідно до вимог ч. 2, 3 ст. 119 КЗпП України, працівникам, які залучаються до виконання обов'язків, передбачених законами України «Про військовий обов'язок і військову службу» і «Про альтернативну (невійськову) службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.

За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Початком проходження військової служби для громадян, призваних на строкову військову службу вважається день відправлення у військову частину з обласного збірного пункту (ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»від 25.03.1992р. № 2232-XII).

За зверненням працівника, як правило, у письмовій формі, та доданої повістки, роботодавець зобов’язаний забезпечити виконання вимог законодавства про працю, в частині гарантій працівникам на час виконання державного обов’язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України. На підставі представлених працівником документів роботодавець видає наказ по підприємству про увільнення (звільнення) працівника від виконання трудових обов’язків із збереженням місця роботи, посади та здійснення виплати середнього заробітку з дня зарахування працівника до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо).

Нарахування середнього заробітку має проводитись щомісячно за робочі дні згідно з графіком роботи працівника на підставі даних внесених до обліку робочого часу з дня зарахування працівника до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо). Виплата середнього заробітку має здійснюватись у строки та з періодичністю встановленою законодавством про працю для виплати заробітної плати не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата (ст. 115 КЗпП України). Виплата середнього заробітку за час набуття права на таку виплату, з дня зарахування працівника до списків особового складу військової частини, здійснюється у найближчий після дня видання наказу по підприємству про увільнення (звільнення) працівника від виконання трудових обов’язків, у строк встановлений для виплати заробітної плати.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожна особа має право в порядку цивільного судочинства, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, у тому числі тих, що виникли із трудових відносин.

http://km.dsp.gov.ua/