Чому різняться суми в платіжках

Як рахують комуналку і скільки насправді повинен платити споживач?

Звичайна 2-кімнатна квартира в стандартній дев'ятиповерхівці Києва, 50 квадратних метрів – після останнього подорожчання тарифів вартість її обслуговування значно зросла. Тільки 400-500 гривень, варто опалення.

Плюс до цього інші витрати: прийняти ванну – коштуватиме 25 гривень, за один раз, душ – 3,5 гривні, помити обличчя і почистити зуби – 2 гривні.

Тобто, якщо не шикувати з щоденним купанням у ванній – в сумі повинно бути максимум 700 гривень. Але власники таких квартир отримують квитанції, що потрібно сплатити майже втричі більше.

За таку квартиру жителю Києва Володимиру Васюку прийшла платіжка за опалення на суму 2060 гривень. А в аналогічній квартирі в Луцьку за ті ж півсотні квадратів – більш ніж у 10 разів менший платіж.

Чому ж так різняться суми в платіжках?

На перший погляд – все просто. В Україні тарифи розраховані для двох категорій платників.

В одному будинку є лічильник домовик, в іншому немає і різниця в оплаті досягає в півтора рази. Тобто в півтора рази платять зазвичай більше за нормами ніж за лічильниками.

Якщо лічильника немає – нарахування здійснюються за формулою, прийнятою Кабінетом Міністрів ще в минулому році. Тут тариф, який в середньому по Україні становить близько 33-х гривень – множиться не тільки на квадратуру квартири, але і на так званий температурний коефіцієнт.

Коефіцієнт залежить від середньостатистичної температури місяці і середньою фактичною. Якщо місяць був холодним, то доводиться платити більше, якщо тепліше, то начебто менше.

На перший погляд все чесно. Питання лише в тому – хто розраховує дану величину. Виявляється, згідно урядової постанови це повинні робити самі компанії з надання теплоенергетичних послуг. А ті в свою чергу – без проблем знайшли в документі поле для маневрів.

Є ще роз'яснення, якими користуються деякі тепломережі, і береться середня температура не кожного місяця, а всього опалювального сезону.

У регіонах своя математика.

Наприклад, між Слов'янською і Краматорському – відстань менше 25-ти кілометрів, а суми в платіжках різняться в рази.

Якщо брати просто за тарифом, то 2-кімнатна квартира, площею 42 квадрата, без врахування температурного коефіцієнта за весь опалювальний сезон обійдеться приблизно в 9000 гривень. А в Краматорську деякі тепломережі провели розрахунки таким чином,що прийшли квитанції за 100-160-200 гривень за жовтень місяць.

Такий платіжний люфт пояснюється тим, що міста обслуговують різні компанії, а значить кожна по-своєму і вважає.

Навіть якщо в одному місті працює кілька підприємств, то навіть у різних мікрорайонах можуть бути різні розміри платежів.

Здавалося б вирішити проблему легко: треба лише написати заяву з проханням встановити лічильник. Тоді і підстави для маніпуляції – зникнуть. Однак.

Люди пишуть листи в Київенерго, і просять встановити лічильники. У відповідь кажуть, що виконають заявку, але терміни не встановлені.

За офіційною статистикою приладами обліку тепла обладнано приблизно половину будинків по всій Україні. Але наявність приладів обліку у статистичних звітах місцевої влади не гарантує, що це насправді так.

Проблема в тому, кажуть, що лічильники часто просто невідомо куди зникають. А в результаті – в силу автоматично вступає інша система нарахувань.

Втім, навіть якщо прилад обліку тепла у вашому будинку є – це не означає, що завтра ви не побачите космічну суму в платіжці. Адже постачальник послуг може просто забути зняти показання – як це було в столиці, коли Київенерго помилився аж понад 650 разів.

Питання – що робити тим, хто вже законослухняно заплатив за рахунками? І чи не повториться помилка знову.

Джерело: http://hyser.com.ua/