Чому не у всіх квартирах встановлюють лічильники тепла

За даними Міністерства соціальної політики, приблизно 60% будинків в Україні обладнані тепловими лічильниками.

З одного боку, це небагато. З іншого, це закономірно для тієї ситуації, яка склалася в країні. Причина не тільки в особливостях законодавства та видачі технічних дозволів. Але і у відсутності культури енергозбереження, а також у стані і технічних особливостях житлового фонду.

До отримання перших рахунків після суттєвого підвищення тарифів левова частка громадян не особливо замислювалися про економію тепла і, тим більше, про його обліку. У сусідніх європейських країнах вартість опалення стабільно висока вже більш десяти років. Ми ж в період СРСР і за 25 років незалежності України були настільки «розбалувані» низькою вартістю тепла, що фінансова вигода від економії ніколи не стояла на порядку денному більшості сімей.

На сьогоднішній день облік споживання холодної і гарячої води, електроенергії і навіть газу організований у більшості власників квартир. З тепловою енергією справа йде набагато складніше. Згідно будівельним нормам, в Україні лише в 2009 р. встановлення квартирних теплолічильників стала обов'язковою у знову споруджуваних житлових будівлях. Реалізується вона за найпростішого з існуючих варіантів — встановлення теплолічильника на вводі системи опалення в кожну квартиру. Але це можливо тільки при наявності окремого введення — тобто, при наявності горизонтальної розводки системи центрального опалення. У старих будівлях розводка системи центрального опалення, як правило, є вертикальною, що дещо ускладнює організацію індивідуального обліку.

Всупереч поширеній думці, організувати поквартирний облік теплової енергії технічно можливо і при вертикальній розводці.

Як це зробити?

Варіант №1. Переробити систему опалення з вертикальної на горизонтальну. Але реконструкція системи опалення в старому будинку — технічно складний процес. Він не має простого рецепту кшталт «поміняйте вікна на енергоефективні» або «утепліть стіни утеплювачем товщиною не менше 100 мм». Тому запорука успіху такої реконструкції навіть не в грошах — в Україні давно діють і довели свою ефективність профільні програми фінансової підтримки від держави та комерційних банків. Головне завдання — знайти «господаря» подібного проекту.

Керувати таким проектом логічно організації співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ). Але голів ОСББ, здатних грамотно оцінити проект, переконати мешканців підготувати документи для банку, вибрати підрядників і пройти весь процес до кінця в країні — одиниці. Крім того, мешканці часто не горять бажанням пускати в квартиру монтажників, які при модернізації системи опалення можуть «зіпсувати ремонт». Так і підрядники не часто прагнуть брати на себе таку специфічну роботу. Їм вигідніше працювати на об'єктах нового будівництва, де за менший час можна заробити значно більше.

Який вихід з цієї ситуації? Навчання і підвищення професіоналізму керівників ОСББ. Інший варіант — створення професійних керуючих компаній, які, маючи необхідні компетенції, зможуть надавати сервіс термомодернізації для клієнтів, в тому числі ОСББ. Саме такий підхід компаній дозволить їм не перетворитися в Жеки, відомі своїм так званим «якістю сервісу».

Варіант №2. Установка класичного теплолічильника на кожен опалювальний прилад (радіатор) для будинків з вертикальною розводкою неможлива з технічних причин. Він не зможе точно порахувати споживання тепла одним радіатором, оскільки це буде дуже маленька величина і похибка розрахунку буде дуже велика. До того ж цей варіант теж досить витратний для власника квартири, оскільки кожен прилад має значну вартість.

У тих країнах, де давно займаються енергозбереженням, застосовується інша система обліку з використанням недорогих приладів, розподіляють витрати на опалення. Вони встановлюються на кожному опалювальному приладі.

Прилади-розподілювачі по своїй суті не є лічильниками теплової енергії.

Проте з їх допомогою в разі врахування загального обсягу споживання теплової енергії в будинку общедомовым лічильником можна обчислити частку енергоспоживання для кожного опалювального приладу квартири і будинку в цілому.

Зчитування показань приладів-розподілювачів здійснюється дистанційно обслуговуючою організацією (не входячи в квартиру) або самими власниками квартир. Розроблені спеціальні методики і програми розрахунку, що дозволяють на підставі загальнобудинкового теплоспоживання та показань приладів-розподілювачів обчислити обсяг споживання тепла кожною квартирою та розмір плати за її використання. Згідно з цими методиками, необхідно встановити такі прилади-розподілювачі на радіаторах у більшості (не менше 70%) квартир багатоквартирного будинку. Складний цей підхід лише на перший погляд. Практика наших сусідів-поляків, де подібні системи широко поширені, показує, що працюють вони просто і ефективно.

реклама

Але щоб це технічне рішення реально запрацювала в Україні, потрібно прийняти закон про комерційний облік.

Його проект зараз знаходиться у Верховній Раді. Після цього розробити та затвердити відповідну методику — Міністерство регіонального розвитку вже почав цим займатися.

Слід також врахувати, що одночасно з приладами-розподілювачами на радіатори слід встановити автоматичні терморегулятори. З їх допомогою споживач отримує можливість встановлювати і автоматично підтримувати бажану температуру повітря в кожному приміщенні квартири. Таким чином, він економно використовує тепло без втрати комфорту.

Вартість розподільника тепла — близько 20-25 євро за радіатор. Приблизно стільки ж буде коштувати радіаторний терморегулятор.

Детальніше дивись за посиланням: http://hyser.com.ua/