За результатами публічної закупівлі можна неодноразово змінювати ціну, але не більше ніж на 10 % – Верховний Суд

Під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, установлених у ст. 652 Цивільного кодексу (далі – ЦК) і п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону від 25.12.2015 № 922-VIII «Про публічні закупівлі» (далі – Закон № 922), проте загальне збільшення такої ціни не повинне перевищувати 10 % від ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі. 

Про це йдеться в постанові Великої Палати Верховного Суду. 

За обставинами справи, прокурор звернувся до суду з позовом до енергопостачальника про визнання недійсними додаткових угод до договору про постачання електричної енергії споживачу, укладеного за результатами проведення публічної закупівлі на вебсайті «Prozorro», а також стягнення безпідставно одержаних грошових коштів. 

Прокурор зазначав, що внаслідок укладення протягом квітня – жовтня 2021 року вказаних додаткових угод реальна вартість 1 кВт/год електричної енергії зросла на 1,48 грн (тобто на 92 %), а її обсяг зменшився на 355 154,9531 кВт/год (тобто на 46,57 %). Це призвело до повного нівелювання результатів тендерної закупівлі. 

Суди першої та апеляційної інстанцій виснували, що немає підстав вважати, що додаткові угоди укладені з порушенням вимог ст. 41 Закону № 922, і відмовили в задоволенні позовних вимог повністю. 

Розглядаючи цю справу, Велика Палата ВС зауважила, що із системного тлумачення норм ЦК, Господарського кодексу та Закону № 922 зрозуміло, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов’язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається. 

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива в разі збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про вказану умову домовились. Якщо сторони договору про цю умову не домовлялися, то зміна ціни товару в бік збільшення в разі зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин у порядку ст. 652 ЦК, коли вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони б не уклали договору або уклали його на інших умовах. 

Також ВП ВС зазначила, що в будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, установлених у ст. 652 ЦК та п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922, проте загальне збільшення такої ціни не повинне перевищувати 10 % від ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі. 

В іншому разі не досягається мета Закону № 922, яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці для перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а надалі, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи це коливаннями ціни такого товару на ринку. 

У цій справі сторони підписали ще 12 додаткових угод, за якими відбулося загальне збільшення ціни за одиницю електричної енергії на 92 % від початкової ціни товару, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю. 

З огляду на викладені висновки Велика Палата ВС вважає, що додаткові угоди до договору про постачання електричної енергії суперечать наведеним нормам ЦК й Закону № 922, тому підлягають визнанню недійсними. 

Також оскільки зазначені додаткові угоди є недійсними та не породжують правових наслідків, правовідносини між позивачем і відповідачем щодо ціни електричної енергії, поставленої за договором, мали регулюватися додатком № 1 «Договірна ціна», підписаним сторонами при укладенні зазначеного договору. 

Отже, вартість поставленої відповідачем електричної енергії становить 1 121 772,32 грн. Проте споживач за вказаний обсяг спожитої електричної енергії сплатив 1 595 530,62 грн. 

Грошові кошти в сумі 473 758,30 грн є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, підстава їх набуття відпала та відповідач зобов’язаний повернути їх споживачу за приписами статей 216 і 1212 ЦК. 

Постанова ВП ВС від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 (провадження № 12-57гс23). 

Верховний Суд

Приєднуйтесь до Uteka у Telegramm