Нові правила споживчого кредитування

10 червня 2017 року набрав чинності Закон України від 15 листопада 2016 № 1734-VIII «Про споживче кредитування» (далі - Закон). Цей Закон визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері.

Споживчим кредитом вважаються кошти, які надаються споживачеві (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

Даний закон встановлює заборону надавати споживчі кредити в іноземній валюті, а тільки в національній валюті України.

До укладення договору про споживчий кредит кредитор надає споживачеві інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. У свою чергу, споживач зобов'язаний надати кредитодателю підтвердження, що він ознайомився з відповідною інформацією.

Надалі споживач, внаслідок ненадання йому інформації або надання її в неповному обсязі або подання недостовірної інформації, який уклав договір на менш сприятливих для себе умовах, ніж ті, які передбачені в цій інформації, має право вимагати приведення укладеного договору у відповідність із зазначеною інформацією шляхом направлення кредитодателю відповідного письмового повідомлення. Кредитор зобов'язаний привести договір у відповідність з умовами, зазначеними у наданій інформації, протягом 14 днів з дати отримання такого повідомлення.

У договорі про споживчий кредит має міститися наступна інформація:

- найменування і місцезнаходження кредитодавця і кредитного посередника (при наявності), прізвище, ім'я, по батькові та місце проживання споживача (позичальника);

- тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку і т.п.), мета отримання кредиту;

- загальний розмір наданого кредиту;

- порядок і умови надання кредиту;

- термін, на який надається кредит;

- необхідність укладення договорів про додаткові або супутні послуги третіх осіб, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту (при наявності);

- види забезпечення наданого кредиту (якщо кредит надається за умови отримання забезпечення);

- процентна ставка по кредиту, її тип (фіксована або змінна), порядок її обчислення, в тому числі порядок зміни та сплати відсотків;

- реальна річна процентна ставка та загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. Всі припущення, використані для обчислення такої ставки, повинні бути вказані;

- порядок повернення кредиту та сплати відсотків за користування споживчим кредитом, включаючи кількість платежів, їх розмір і періодичність внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися);

- інформація про наслідки прострочення виконання зобов'язань по сплаті платежів, в тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які стягуються при невиконанні зобов'язання за договором про споживчий кредит;

- порядок і умови відмови від надання та отримання кредиту;

- порядок дострокового повернення кредиту;

- відповідальність сторін за порушення умов договору.

При цьому в договорі про споживчий кредит можуть бути зазначені інші умови, визначені законом і за домовленістю сторін.

Умови договору про споживчий кредит, що обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (неправильними).

Споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені в договорі про споживчий кредит.

Детальніше: http://slovo.odessa.ua/news/20815-nov...