Починаємо вкладати гроші не вдома?

Рахунки в закордонних банках стали доступнішими. Після розбору опублікованої Нацбанком постанови про лібералізацію валютного регулювання, стало зрозуміло, що у звичайних українців з'явилися деякі можливості вкладати гроші далеко від всевидючого ока вітчизняних податківців і Нацбанку.

Набуло з 25 лютого 2017 постанова НБУ №14 «ПРО внесення змін у деякі нормативно-правові акти Національного банку» все ж привідкрило деякі можливості. Аплодувати стоячи відразу ж після опублікування документа було все-таки передчасно – вже дуже суперечливим він вийшов. Аплодувати і зараз не надто багато приводів – так, за принципом «хоч вовни жмут».

Якщо зовсім коротко, то постанова дозволив українцям, навіть проживають на Батьківщині, відкривати без індивідуальної ліцензії рахунки в закордонних банках. Також постанова дозволило отримують за кордоном доходи українцям складати ці доходи на тих іноземних рахунках і навіть інвестувати їх – теж вже без індивідуальної ліцензії. Що ще нещодавно було категорично не можна.

А ось виводити з країни свої власні звернені у валюту заощадження для вкладення за кордоном – як і раніше ніяк не можна.

Що з цим робити? Завдання, власне, розпадається на дві: відкрити рахунок в зарубіжному банку і завести на нього валюту, що має виразне походження. Подальше – інвестування таких заощаджень – вже можна вважати більш простим заняттям ніж перші два завдання.

Відкривати рахунок – не всюди

Чим далі країна від великих фінансових столиць, тим простіше там знайти банк, щоб у ньому відкрити рахунок. Дві перешкоди — фінансовий моніторинг та податкові органи міцно стоять на дорозі до жаданого рахунку. У Британії та Франції, США та ФРН пересічному українцеві, який не є тутешнім податковим резидентом, вкрай складно (швидше – неможливо) відкрити рахунок у банку. Залишаються для такої справи країни з більш ліберальним законодавством. Наприклад, Польща, Латвія, Хорватія, Кіпр, Мальта. Любителі екзотики можуть спробувати В'єтнам, Індію, Сінгапур. Але в будь-якому випадку доведеться ретельно розбиратися з умовами роботи в таких країнах рахунків, які відкриваються іноземцями, а також з податковими наслідками надходження коштів на такі рахунки.

При цьому розраховувати на те, що про існування таких рахунків ніколи не стане відомо українській владі не варто. Кампанія по укладанню договорів між державами з приводу обміну податкової інформації нікуди не поділася. Повільно, але вірно глобальна система обміну податковою інформацією вибудовується. Зрозуміло, що це все складеться остаточно навіть не завтра. Але правило про те, що гниючу з голови рибу починають чистити з хвоста – воно нікуди не поділося.

Тобто з самого початку стратегія повинна припускати, що гроші, заведені на такі рахунки, можуть зацікавити українські влади. І це не офшорні рахунки, у яких можуть виявитися анонімні власники або в ролі розпорядника рахунку може виступати юрособа з анонімними акціонерами.

Все стає прозорішою і сумніше. Це як погода – скаржитися марно, потрібно мати парасолькою.

Заводимо без питань

Початкове умова проста: виводити звичайній людині валюту на власний рахунок Нацбанк категорично забороняє. Вихід? Заробляти її за кордоном. Ми не говоримо зараз про тих, хто виїхав за кордон, зберігши українське громадянство і працює зараз там.

Мова йде про тих, що живе «тут». Відносно нескладно поповнювати свій рахунок за кордоном тим, хто фрилансерствует, сидячи в Україні або працює постійно, але на іноземного роботодавця/клієнта. А іншим як?

Якщо відносно скромні заробітки, то простіше без затій накопичувати готівкову валюту та/або тримати її на рахунках в надійних українських банках (такі є) – уникаючи ризиків, пов'язаних з девальвацією. Але не уникаючи наших улюблених ризиків зразок падіння банку (від такого мало який банк насправді застрахований).

Якщо є можливість акумулювати для вкладення за кордоном від однієї-двох тисяч євро чи доларів в місяць – є привід подумати про їх легальне вкладенні там.

Детальніше дивись за посиланням: http://hyser.com.ua/