МОЗ стверджує, що школи мають отримати медичні ліцензії. Проте це не так

Нещодавно МОЗ у своєму листі від 22.12.20 р. № 17-01/39067/2-20 до облдержадміністрацій наголосило на необхідності закладам освіти отримати ліцензії на провадження господарської діяльності з медичної практики.

Спочатку у листі згадується ч. 2 ст. 21 Закону від 16.01.20 р. № 463-IX «Про повну загальну середню освіту» (далі – Закон № 463), згідно з якою учні закладів освіти забезпечуються медичним обслуговуванням, що здійснюється медпрацівниками, які входять до штату цих закладів освіти або відповідних закладів охорони здоров’я (далі – ЗОЗ).

Далі йдеться про те, що медична практика підлягає ліцензуванню, як передбачено Законом від 02.03.15 р. № 222-VIII «Про ліцензування видів господарської діяльності». І, нарешті, робиться посилання на п. 18 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики, затверджених постановою КМУ від 02.03.16 р. № 285 (далі – Ліцензійні умови № 285), яким установлено, що здобувачі освіти забезпечуються медичною допомогою у тому числі через відкриття медкабінету або укладання договору із ЗОЗ.

Тож висновок у листі такий: заклади освіти можуть отримати ліцензію за наявності в штаті медпрацівників за описаною процедурою.

Для розуміння ситуації треба нагадати визначення деяких понять, а саме:

• медичне обслуговування – діяльність ЗОЗ, реабілітаційних закладів, відділень, підрозділів та фізосіб-підприємців, які зареєстровані та отримали відповідну ліцензію у встановленому законом порядку, у сфері охорони здоров’я, що не обов’язково обмежується медичною та/або реабілітаційною допомогою, але безпосередньо пов’язана з їх наданням (ст. 3 Закону від 19.11.92 р. № 2801-XII «Основи законодавства України про охорону здоров’я», далі – Закон № 2801);
• медична практика – різновид господарської діяльності у сфері охорони здоров’я, який провадиться ЗОЗ та фізособами-підприємцями з метою надання медичної допомоги та медобслуговування на підставі ліцензії (п. 4 Ліцензійних умов № 285);
• медична допомога – діяльність професійно підготовлених медпрацівників, спрямована на профілактику, діагностику та лікування у зв’язку з хворобами, травмами, отруєннями й патологічними станами, а також у зв’язку з вагітністю та пологами (ст. 3 Закону № 2801).

Очевидно, що заклади освіти, тим паче загальної середньої та дошкільної, об’єктивно не можуть забезпечити медичне обслуговування, медичну допомогу та здійснювати медичну практику.

Крім того, заклади освіти не можуть отримати ліцензію, оскільки не можуть дотримуватися ліцензійних умов та не відповідають визначеним вимогам. Так, п. 13 Ліцензійних умов № 285 містить 29 зобов’язань ліцензіата, зокрема:

• зберігати документ, що підтверджує внесення плати за видачу ліцензії;
• мати в наявності прилади, обладнання, оснащення відповідно до профілю та рівня надання медичної допомоги;
• затвердити перелік законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та своєчасно з дотриманням установлених міжповірочних інтервалів подавати такі засоби на періодичну повірку;
• вести обліково-звітні статистичні форми у сфері охорони здоров’я відповідно до заявлених спеціальностей та подавати статистичні звіти в установлені строки;
• здійснювати контроль якості надання медичної допомоги;
• надавати медичну допомогу, медичні послуги відповідно до клінічних протоколів та стандартів медичної допомоги (медичних стандартів);
• інформувати територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного законодавства, про надзвичайні події та ситуації, що становлять загрозу для здоров’я населення, санітарного та епідемічного благополуччя, у визначені МОЗ строки;
• забезпечити присутність керівника, його заступника або іншої уповноваженої особи під час проведення органом ліцензування перевірки дотримання Ліцензійних умов № 285 тощо.

Як передбачено п. 18 Ліцензійних умов № 285, медична допомога надається медкабінетом, який створюється на підставі розпорядчого документа та діє на підставі положення про нього. А ст. 36 Закону № 463 визначено, що інформація про структурні підрозділи закладів загальної середньої освіти наводиться в установчих документах.

Отже, якщо заклад загальної середньої освіти або орган управління освітою мають намір отримати таку ліцензію, вони будуть вимушені внести зміни в установчі документи закладу, утворивши медичний кабінет, а також у штатний розпис, щоб кількість та фаховість медпрацівників відповідали Ліцензійним вимогам, тощо.

Лист МОЗ не є обов’язковим для виконання, як і отримання ліцензії з медичної практики для шкіл, які мають у штаті медпрацівників. Для шкіл не передбачено відповідальності за медобслуговування без ліцензії, бо медична практика – це діяльність ЗОЗ. Медична допомога надається відповідно до певних порядків, які школи забезпечувати не можуть. 

www.nus.org.ua