Який «земельний сценарій» чекати Україні після 1 січня?

Менш ніж через три місяці закінчується термін дії чергового мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення. Але до сих пір ні уряд, ні парламент не прописали чітких і зрозумілих правил гри на цьому ринку, в тому числі для агровиробників.

Коли питання буде вирішено, якими бачать ці правила в Аграрному комітеті ВРУ, а також де шукати кошти для розвитку середнього та малого фермеру - про це генеральний директор Асоціації «Український клуб аграрного бізнесу» Тарас Висоцький (Т.В.) питав голови підкомітету з питань земельних відносин Аграрного комітету ВРУ Олега Кулініча (А.К.).

Т.В .: Серед найбільш дискусійних питань земельних відносин незавершена земельна реформа, мабуть, є найгострішою. Наскільки це критичний чинник з точки зору прогресу і розвитку нашого агросектору в цілому: валової продукції, прибутковості, ефективності?

О.К .: Як людина, яка свого часу безпосередньо займалася аграрним бізнесом, я вважаю, що це дійсно заважає нормальному розвитку. Що таке розвиток аграрного бізнесу? Це, на мій погляд, перш за все, технологія. Щоб отримати більше валової продукції, щоб була велика прибутковість підприємств, потрібно застосовувати передові технології: якісні засоби захисту рослин, техніку, обладнання та т. д. А все це потребує суттєвого фінансування. Його, як правило, не вистачає, особливо у середніх і дрібних агровиробників. У нас виходить замкнуте коло: буде кредитування - буде фінансування - буде розвиток.

У великих компаній є фінансові можливості для розвитку - доступ на IPO, а у середніх компаній такого доступу на міжнародні фінансові майданчики немає. Українські банки, як відомо, майже не кредитують середніх і малих агровиробників, тому що ті не мають ліквідної застави. У агровиробників їм може бути тільки земля. І це проблема. Якби з сільськогосподарською землею питання було вирішеним і зрозумілим, то, можливо, банки б активніше кредитували аграріїв. Під просту оренду ніхто кредитувати не буде. Якби ми хоч би мали конкретну дату зняття мораторію на продаж сільськогосподарської землі, то, мабуть, працювати було б набагато простіше.

Втім, є й інші механізми кредитування під заставу землі, наприклад, інститут емфітевзису. Якщо нам вдасться провести законопроект № 4010 через парламент, то це був би хороший інструмент, який давав би можливість залучати великі фінансові активи.

Тут потрібно розглядати два питання в комплексі: і завершення земельної реформи, і підтримку агровиробників. А у нас і земельна реформа не завершена, і підтримки немає. Якщо ми ці питання не вирішимо, то найближчим часом відчуємо спад в цілому агросекторі. Великі компанії витримають, а середні - не факт. Хтось піде в тінь, а хтось просто не виживе. В результаті ми недоодержимо кошти в бюджет.

Т.В .: І зараз є негативні сигнали, навіть з точки зору зміни системи спецрежиму ПДВ деякі агровиробники вже пішли в тінь.

О.К .: Спецрежим давав орієнтовно 1200-1300 грн/га. Якщо у фермера, наприклад, в обробці є 5000 га, то він акумулював на спецрахунках понад 6 млн грн, які йшли на розвиток виробництва. Держава зараз має запропонувати альтернативу, наприклад, менші ставки по кредитах. Так, в 2004-2005 рр. близько 14% по кредиту компенсувала держава. Тобто, беручи кредит під 18%, фермер фактично платив 4%. Саме тоді більшість компаній змогли оновити технічний парк, якого до 2003 року в Україні практично не було. Тому, якщо була б така підтримка, то можна було б спокійно частково скасувати спецрежим, залишаючи його тільки для тих галузей, які цього потребують: тваринництва, садівництва, молочного сектора. Звичайно, ми всі хотіли б, щоб був і спецрежим, і повернення ПДВ при експорті, але тут потрібно враховувати можливості бюджету і все збалансувати.

Т.В .: Сьогодні існують проблеми тіньової обробки земель. Які ваші законодавчі ініціативи з цього питання? Тут є два блоки питань: держпідприємства, які платять мінімальний податок на землю і здають її в обробку без оформлення оренди; і приватні землі, які офіційно не оформляються. Це можливо побороти прийняттям законів або потрібно і інші механізми включати?

О.К .: Частково ми врегулювали ці питання в законі про відмерлі спадщині, який нещодавно був прийнятий. За різними оцінками, 1,5-2 млн га земель використовувалися неофіційно, тобто в бюджет нічого не надходило. Процес переходу землі власника, який помер, не залишивши спадкоємців, в комунальну власність був утруднений. Прийнятим законом ми його вдосконалили, зокрема, прибрали такі безглузді моменти, як, наприклад: якщо власник киянин, а земля його перебувала в Полтаві, то вона переходила в комунальну власність Києва. Ми це питання врегулювали: земля тепер відійде тій громаді, на території якої вона розташована.

Якщо ми говоримо про державні підприємства, таких як УААН, «Конярство України», навколо яких сьогодні такий резонанс, то там багато земель обробляється на підставі сумнівних договорів про спільну діяльність. До речі, я ініціював слухання про діяльність ДП «Конярство України». Ще в червні ми заслухали пана Птушко, якого нещодавно заарештували. Він тоді декларував, що підприємства «Конярство України» мають 44 тис. Га землі. Хоча реально для потреб тієї кількості поголів'я, яке там є, необхідно 3-5 тис. Га, це висновки фахівців. Тобто на 40 тис. Гектар заробляють все, крім державного та сільського бюджетів. Тут треба вирішувати питання кардинально і швидко, проводити приватизацію держпідприємств, яка повинна бути зрозумілою. Чому ж процес приватизації не йде в парламенті? Тому що більшість депутатів не розуміють, як він буде відбуватися: це буде приватизація, яка піде по шляху розпаювання або по шляху корпоратизації. На жаль, у Кабміну немає стратегії в цьому напрямку.

Т.В .: Депутати в змозі прийняти відповідне рішення?

О.К .: Депутати в змозі визначити перелік об'єктів, які підуть на приватизацію, а КМУ і Мінагропрод повинні розтлумачити механізм приватизації. Я вважаю, що обов'язково потрібно розпаювати землю держпідприємств серед людей, які там працюють. Інакше будуть бунти, тому що пай в сільській місцевості сьогодні - це іноді єдиний спосіб вижити. Тим більше що зараз орендна плата поступово підвищується, і якщо розділити річну оренду по місяцях, то не завжди вдається сума нарівні з мінімальною пенсією або більше. Є такі прецеденти, що в наступному році, наприклад, в Полтавській області, великі і середні компанії будуть платити 10% від нормативної грошової оцінки землі. Якщо вважати великі паї, то це близько 20 тис. грн на рік, а в місяць виходить близько 1700 грн - зарплата сільського вчителя.

Друге, що потрібно врахувати в процесі приватизації ДП, - щоб майно не пропало. Його потрібно цілісним комплексом вивести через Фонд держмайна, щоб не розікрали. Щоб не сталося, як у 90-ті роки, коли розпайовують земля, а майнових комплексів не залишилося. Люди і паї, і майнові сертифікати отримали, але майно розікрали. Сьогодні є великі майнові комплекси на держпідприємствах, які працюють і мають працювати далі. Якщо говорити про конярство, то, наприклад, у мене в окрузі є село Дубрівка, де знаходиться великий майновий комплекс. Крім того, там є кінноспортивна школа, працюють місцеві жителі. Можливо, з точки зору привабливості для інвестора це нецікаво, але дуже важливо зберегти і соціальну складову при приватизації.

Докладнішу інформацію можна знайти за посиланням: http://agroportal.ua/