Неповний робочий час: оплата праці, відпустки та лікарняного

Для кого ця стаття: для роботодавців, які встановили своїм працівникам неповний робочий час.

Зі статті ви дізнаєтесь: як оплачувати відпрацьований час, час відпустки та непрацездатності працівникам із неповним робочим часом.

Визначення неповного робочого часу

За угодою між працівником і власником (уповноваженим ним органом) може встановлюватися як при прийманні на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень (ст. 56 КЗпП). Більше того, роботодавець зобов`язаний установити неповний робочий день або неповний робочий тиждень на прохання:

• вагітної жінки (ч. 1 ст. 56 КЗпП);
• жінки, яка має дитину віком до 14 років або дитину-інваліда, у тому числі що перебуває під її опікою (ч. 1 ст. 56 КЗпП);
• жінки, яка доглядає за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку (ч. 1 ст. 56 КЗпП);
• батька, який виховує дітей без матері (у т. ч. в разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі) (ст. 1861 КЗпП);
• опікунів (піклувальників) (ст. 1861 КЗпП);
• жінки в період перебування у відпустці для догляду за дитиною. Це право поширюється на батька дитини, інших родичів, які фактично доглядають за дитиною (ч. 4 ст. 18 Закону від 15.11.96 р. № 504/96-ВР України «Про відпустки»);
• інвалідів незалежно від групи інвалідності (ст. 172 КЗпП).

Неповний робочий час може встановлюватися також за ініціативою роботодавця, але це вже зміна істотних умов праці в рамках змін в організації виробництва і праці згідно із ч. 3 ст. 32 КЗпП.

Неповним робочим часом уважається тривалість робочого часу менше нормальної.

Нормальна тривалість робочого часу встановлюється нормативними актами, у тому числі локальними, наприклад колективним договором. При цьому враховують таке.

Якщо працівникам установлюється п’ятиденний робочий тиждень із двома вихідними днями, то тривалість щоденної роботи (зміни) визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіками змінності з дотриманням установленої тривалості робочого тижня (не більше 40 годин на тиждень).

Якщо за характером виробництва та умовами роботи запровадження п’ятиденного робочого тижня є недоцільним, на підприємстві встановлюється шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем. У такому разі тривалість щоденної роботи не може перевищувати: 7 годин – за тижневої норми 40 годин; 6 годин – за тижневої норми 36 годин; 4 години – за тижневої норми 24 години.

Неповний робочий час може бути встановлено шляхом запровадження:

• неповного робочого дня, коли зменшується кількість годин роботи протягом дня;
• неповного робочого тижня, коли зменшується кількість днів роботи протягом тижня;
• неповного робочого дня і неповного робочого тижня, коли одночасно зменшується кількість годин протягом дня і робочих днів протягом тижня (див. лист Мінпраці та соцполітики від 29.03.07 р. № 713/19/71-07).

Оплата відпрацьованого часу

Оплата праці в умовах неповного робочого часу здійснюється пропорційно до відпрацьованого часу або залежно від виробітку (ст. 56 КЗпП).

Тобто в разі встановлення працівникові певного графіка роботи зі зменшенням тривалості щоденної роботи розмір заробітної плати визначається за фактично відпрацьований час, виходячи з розміру посадового окладу та норми робочого часу відповідного місяця. Для цього розмір посадового окладу ділиться на місячну норму годин відповідного місяця та множиться на кількість фактично відпрацьованих годин.

Фіксується відпрацьований час у табелі обліку робочого часу. Для обліку відпрацьованого робочого часу призначено типову форму первинної облікової документації № П-5 «Табель обліку використання робочого часу», затверджену наказом Держкомстату від 05.12.08 р № 489.

Чи здійснювати доплату до МЗП?

Нагадаємо, що з 01.01.17 р. роботодавці мають проводити доплату до рівня мінімальної заробітної плати (далі – МЗП) у разі, якщо нарахована зарплата працівника, який виконав місячну норму праці, є нижчою за законодавчо встановлений розмір МЗП (абзац третій ст. 3¹ Закону від 24.03.95 р. № 108/95-ВР «Про оплату праці»).

Водночас у разі роботи на умовах неповної зайнятості МЗП виплачується пропорційно до виконаної норми праці. Тому доплату в такому разі також слід проводити пропорційно до відпрацьованого часу. Наприклад, якщо працівник працює на умовах неповного робочого часу 2 години на день, тобто на 0,25 ставки, то мінімальна сума, яку йому мають нарахувати за місяць, включаючи всі її складові, що входять до МЗП, становить 800 грн. (3 200 грн. х 0,25). Тобто в такому разі роботодавець має нарахувати працівнику 800 грн. або здійснити доплату до цього рівня.

Чи донараховувати ЄСВ?

Хоча в умовах неповного робочого часу є цілком законним нарахування зарплати в розмірі, меншому за мінімальний, це не звільняє роботодавця від обов’язку донарахування ЄСВ до мінімального страхового внеску. Розглянемо, у яких випадках це треба робити.

За загальним правилом ч. 2 п. 5 ст. 8 Закону від 08.07.10 р. № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», якщо база нарахування ЄСВ не перевищує розміру МЗП, установленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума ЄСВ розраховується як добуток розміру МЗП і ставки ЄСВ – 22 %.

Отже, роботодавець може нарахувати працівникові, якому встановлено неповний робочий час, зарплату, меншу за мінімальну, але при цьому суму ЄСВ він розраховує виходячи з МЗП (див. лист ДФС від 31.03.15 р. № 6667/6/99-99-17-03-01-15).

Це правило не поширюється на сумісників: у разі нарахування заробітної плати (доходу) фізичним особам із джерел не за основним місцем роботи ставки ЄСВ застосовуються до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.

Надання та оплата відпусток

Робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою обмежень обсягу трудових прав працівників (ст. 56 КЗпП). А отже, вони мають право на відпустку повної тривалості та виплати із соцстрахування (допомога у зв’язку з непрацездатністю, по вагітності та пологах тощо) у повному обсязі.

Водночас слід звернути увагу, що щорічні додаткові відпустки за особливий характер праці надаютьcя працівникам пропорційно до кількості відпрацьованих днів, зайнятих на роботах з особливим характером праці, але не менше половини тривалості робочого часу, установленого для цієї категорії працівників (див. лист Мінсоцполітики від 28.08.13 р. № 116/13/32-13).

Визначають відпусткові шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців (або за менший фактично відпрацьований період) на відповідну кількість календарних днів року (меншого відпрацьованого періоду), за винятком святкових і неробочих днів, установлених законодавством. Отриманий результат множать на число календарних днів відпустки (п. 7 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.95 р. № 100).

Оскільки суму оплати днів відпустки розраховують виходячи з розміру середньої зарплати, яка в умовах неповного робочого часу буде меншою, ніж нарахована працівникам із нормальною тривалістю робочого часу, то відповідно сума відпусткових працівникам із неповним робочим часом буде меншою, ніж працівникам, які відпрацювали повний робочий час протягом розрахункового періоду.

Але тут також є один виняток: якщо працівників відділу, цеху тощо було переведено на роботу на умовах неповного робочого тижня наказом по підприємству у зв’язку з неможливістю забезпечити їх роботою впродовж нормальної тривалості робочого тижня (ст. 32 КЗпП), то кількість днів розрахункового періоду зменшується на кількість робочих днів, протягом яких працівник не працював при неповному робочому тижні (див. лист Мінпраці та соцполітики від 25.05.09 р № 294/13/84-09).

Приклад 1
Працівник підприємства за власним бажанням працює на умовах неповного робочого тижня (3 дні на тиждень – понеділок, вівторок, середа) із січня 2017 року. З 01.08.17 р. йому надають щорічну основну відпустку тривалістю 24 календарних дні. Заробітна плата працівника в розрахунковому періоді (серпень 2016-го – липень 2017 року) становить 40 000 грн.

Неповний робочий тиждень було встановлено працівникові на його прохання, тому для обчислення середньої заробітної плати не відпрацьовані ним дні не виключаємо з розрахункового періоду.

Отже, кількість календарних днів розрахункового періоду дорівнює:

365 к. д. – 11 к. д. = 354 к. д.,

де            365 к. д. – загальна кількість календарних днів у розрахунковому періоді;
                11 к. д. – кількість святкових і неробочих днів, що припадають на розрахунковий період.

Середньоденна зарплата становить:

40 000 грн : 354 к. д. = 112,99 грн.

Обчислюємо суму відпусткових:

112,99 грн. x 24 к. д. = 2 711,76 грн.

Приклад 2
Використаємо вихідні дані прикладу 1, але за умови, що неповний робочий тиждень було встановлено працівникові за ініціативою роботодавця – у зв’язку зі змінами в організації виробництва та праці.

У такому разі для визначення кількості календарних днів розрахункового періоду робочі дні, протягом яких працівник не працював у зв’язку з установленням йому режиму неповного робочого тижня, виключаємо з розрахункового періоду.

Отже, кількість календарних днів у розрахунковому періоді дорівнює:

365 к. д. – 11 к. д. – 60 к. д. = 294 к. д.,

де            365 к. д. – загальна кількість календарних днів у розрахунковому періоді;
                11 к. д. – кількість святкових і неробочих днів, що припадають на розрахунковий період;
                60 к. д. – кількість робочих днів, протягом яких через зміни в організації виробництва та праці підприємства працівник не працював у січні – липні 2017 року (четвер, п’ятниця кожного тижня; на ці дні ні відпустка, ні хвороба не припадали, тобто вони не були оплачені за середньою зарплатою).

Середньоденна зарплата становить:

40 000 грн. : 294 к. д. = 136,05 грн.

Визначаємо суму відпусткових:

136,05 грн. x 24 к. д. = 3 265,20 грн.

Оплата днів тимчасової непрацездатності

Для обчислення суми оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок підприємства та допомоги з тимчасової непрацездатності за рахунок ФСС з ТВП застосовують загальний алгоритм, викладений у Порядку, затвердженому постановою КМУ від 26.09.01 р. № 1266 (далі – Порядок № 1266).

Для цього суму денної виплати, розмір якої встановлюється у відсотках середньоденної заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) залежно від страхового стажу, множать на кількість календарних днів, що підлягають оплаті відповідно до листка непрацездатності.

Середньоденна заробітна плата обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період (12 календарних місяців) заробітної плати, на яку нараховано ЄСВ, на кількість календарних днів перебування у трудових відносинах у розрахунковому періоді, без урахування календарних днів, не відпрацьованих із поважних причин (тимчасова непрацездатність, відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею 3та 6-річного віку за медичним висновком, відпустка без збереження заробітної плати) (п. 3 Порядку № 1266).

З розрахункового періоду не виключаються святкові та неробочі дні, а також дні, не відпрацьовані через установлення неповного робочого тижня. Тому встановлення неповного робочого часу не впливає на розрахунок лікарняних.

Приклад 3
Працівника прийнято на роботу 04.11.16 р. з посадовим окладом 6 000 грн. Загальний стаж роботи працівника – 4 роки. З 01.01.17 р. він працював на умовах неповного робочого дня (0,5 ставки) та надав листок непрацездатності за період хвороби з 7 до 11 серпня.

Кількість календарних днів у розрахунковому періоді (серпень 2016-го – липень 2017 року) – 365.

Сукупний заробіток у розрахунковому періоді:

6 000 грн. х 5 міс. + 6 000 грн. х
х 0,5 х 7 міс. = 51 000 грн.

Обчислимо середньоденну зарплату:

51 000 грн. : 365 к. д. = 139,73 грн.

Розраховуємо розмір денної виплати (відсоток страхового стажу – 60 %):

139,73 грн. х 60 % = 83,84 грн.

Отже, сума оплати днів тимчасової непрацездатності (перших 5 днів непрацездатності за рахунок підприємства) дорівнює:

83,84 грн. х 5 к. д. = 419,20 грн.