• Швидкий пошук надійних рішень
    і практичної інформації

Uteka

Я шукаю...

Де шукати:

розширений пошук
Отримайте доступ до більше 2 мільйонів готових рішень, публікацій та оглядів
Оформити
передплату

Яким має бути облік робочого часу на сільгоспвиробництві

Для кого ця стаття: для всіх сільгосппідприємств, що мають найманих працівників і тому зобов'язані вести облік робочого часу.

Види обліку робочого часу

Облік робочого часу – це контроль за мірою праці, виражений в нормі робочого часу. Режим робочого часу стосовно порядку його обліку буває двох видів – режим поденного і режим підсумованого обліку робочого часу.

При поденному обліку робочого часу обов'язкові до застосування такі норми трудового законодавства:

  • не більше ніж 40-годинна повна тривалість робочого тижня (ст. 50 КЗпП);
  • не більше ніж 24-годинна або 36-годинна скорочена тривалість робочого тижня (ст. 51 КЗпП);
  • не більше ніж 8-годинна тривалість робочого дня (ст. 52 КЗпП).

При підсумованому обліку робочого часу застосування законодавчо визначеної тижневої та денної норм тривалості робочого часу не обов'язкове.

Згідно зі ст. 61 КЗпП на безперервно діючих підприємствах, в установах, організаціях, а також в окремих виробництвах, цехах, ділянках, відділеннях і на деяких видах робіт, де за умовами виробництва (роботи) не може бути дотримана встановлена для цієї категорії працівників щоденна або щотижнева тривалість робочого часу, допускається запровадження підсумованого обліку робочого часу. При цьому впровадження такого способу обліку має бути узгоджене з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства. Тривалість робочого часу за обліковий період не повинна перевищувати нормальної кількості робочих годин, установленої згідно зі ст. 50 і 51 КЗпП.

Особливості обліку робочого часу в сільському господарстві

У сільськогосподарському виробництві порівняно з іншими галузями недотримання працівниками щоденної, щотижневої і щомісячної норми тривалості робочого часу – звичайна об'єктивна ситуація. Це пов'язане, насамперед, із сезонним характером робіт. При встановленні на таких виробництвах щоденної та тижневої норми тривалості робочого часу не буде забезпечене своєчасне та якісне виконання робіт, зокрема сезонних.

Так, наприклад, у трактористів-машиністів сільськогосподарського виробництва в період із березня до листопада тривалість робочої зміни в середньому становить 10 годин. У цей період трактористи-машиністи зайняті, зокрема, на таких роботах:

  • весняно-польові роботи (підготовка ґрунту й посів ранніх зернових культур, соняшнику, овочів, кормових культур тощо);
  • догляд за посівами;
  • прибирання сіна, зернових і зернобобових культур, закладка силосу (під час жнив робота триває протягом усього світлового дня);
  • підготовка ґрунту під посів озимих зернових культур, прибирання пізніх зернових культур, соняшнику, осіння оранка під пари.

Отже, понаднормові роботи за рік можуть перевищувати граничні норми їх застосування. Проте у грудні, січні та лютому здійснюється ремонт сільгосптехніки. У цей час надаються додаткові дні відпочинку (відгули) за відпрацьовані понад норму години. Тому роботи в сільському господарстві мають організовуватися із застосуванням підсумованого обліку робочого часу.

Чи встановлений документально (наказом по підприємству) вид обліку робочого часу на сільгосппідприємстві? У більшості випадків – ні. Тобто ні п'ятиденка, ні шестиденка, ні підсумований облік робочого часу на більшості сільгосппідприємств документально не встановлюються.

До чого це може призвести? Якщо підсумований облік робочого часу застосовується на підприємстві без належного оформлення, то це може розцінюватися як застосування поденного обліку з «букетом» порушень трудового законодавства, а саме:

  • ст. 62, 71 і 73 КЗпП (необґрунтоване залучення працівників до понаднормових робіт і до роботи у вихідні, святкові та неробочі дні), а також ст. 106, 72 і 107 КЗпП (невиплата грошової компенсації за ці роботи, компенсація понаднормових робіт відгулами) – у разі перепрацювання нормативного часу;
  • ст. 32 (ч. 3) і 56 КЗпП (неправомірна робота з неповним робочим часом у разі недопрацювання нормативного часу).

Тому належно оформлений підсумований облік робочого часу на ряді робіт у сільському господарстві так само необхідний, як і правомірний.

Порядок і методика запровадження підсумованого обліку

Мінагрополітіки та ЦК Профспілки працівників АПК України в Рекомендаціях щодо оплати праці працівників сільськогосподарських підприємств на прибиранні зернових культур урожаю 2011 року зазначають, що при організації підсумованого обліку робочого часу необхідно використовувати «Рекомендації щодо застосування особливих режимів праці на підприємствах сільського господарства» (В. В. Вітвіцький, І. М. Демчак, З. М. Метельська та ін., НДІ «Украгропромпродуктивність», 2005, 28 с.), а також застосовувати норми галузевої угоди.

Так, у пп. 6.6 Галузевої угоди між Міністерством аграрної політики і продовольства України, Всеукраїнським об'єднанням організацій працедавців «Федерація працедавців агропромислового комплексу та продовольства України» і Професійним союзом працівників агропромислового комплексу України в сільському господарстві на 2014–2016 роки (далі – Галузева угода) сторони домовилися про таке:

  • в окремих підрозділах і на деяких видах робіт підприємств, де за умовами виробництва (роботи) не може бути дотримана встановлена для цієї категорії працівників щоденна або щотижнева тривалість робочого часу, допускається введення підсумованого обліку робочого часу, крім працівників, зайнятих на роботах зі шкідливими умовами праці; при цьому тривалість робочого часу за обліковий період має дорівнювати нормі робочого часу за цей період;
  • при підсумованому обліку робочого часу тривалість облікового періоду (місяць, квартал, півріччя, рік) установлюється колективним договором підприємства;
  • умови застосування підсумованого обліку робочого часу визначаються колективним договором підприємства з урахуванням вимог нормативно-правових актів та інших актів у сфері праці.

У Галузевій угоді також визначено низку положень щодо особливостей функціонування підсумованого обліку робочого часу.

Нормативно обгрунтовані положення щодо застосування підсумованого обліку робочого часу для будь-якої галузі господарювання передбачено відповідними Методичними рекомендаціями, затвердженими наказом Мінпраці та соцполітики від 19.04.06 р. № 138 (далі – Методрекомендації № 138).

Низка норм Методрекомендацій № 138 прямо або опосередковано стосується встановлення підсумованого обліку робочого часу в сільському господарстві. Так, у п. 6 цих Методрекомендацій прямо передбачено, що в сільському господарстві (у рільництві) обліковим періодом може бути розрахунковий річний період (від початку весняно-польових до закінчення осінньо-польових робіт).

Згідно з п. 13 Методрекомендацій № 138, у разі якщо за характером виробництва неможливе дотримання законодавчої норми робочого часу в установленому обліковому періоді і є нагальна необхідність понаднормового робочого часу, графіки роботи (змінності) мають розроблятися з таким розрахунком, щоб норма понаднормового часу не перевищувала 120 годин на рік (ст. 65 КЗпП).

Виходячи із законодавчих норм і з урахуванням відповідних методичних положень представимо в таблиці нормативну суть підсумованого обліку робочого часу в порівнянні з поденним обліком.

Ключові нормативні характеристики підсумованого і поденного обліку робочого часу


з/п

Підсумований облік робочого часу

Поденний облік робочого часу

1

2

3

1

Тривалість роботи протягом дня і тижня може відхилятися від встановленої норми згідно з вимогами ст. 61 КЗпП

Установлена відповідно до закону нормальна тривалість робочого тижня
(ст. 50 і 51 КЗпП) і робочого дня
(ст. 52 КЗпП) обов'язкова в застосуванні

2

Обліковий період установлюється залежно від виробничих умов і може становити: декаду, місяць, квартал, рік тощо (п. 6 Методрекомендацій № 138)

Обліковий період – день (виходить із норм ст. 52 КЗпП)

3

За затвердженими графіками роботи понад нормальну тривалість робочого часу протягом дня, тижня, місяця може компенсуватися в межах облікового періоду недопрацюванням в певні дні або додатковими днями відпочинку й не визнається понаднормовою роботою (виходить з п. 10 Методрекомендацій № 138). Понаднормовими вважаються всі години, відпрацьовані понад встановлений робочий час в обліковому періоді (ст. 106 КЗпП)

Робота понад установлену тривалість робочого дня не може компенсуватися недопрацюванням у певні дні або додатковими днями відпочинку і визнається понаднормовою роботою (ст. 62 і 106 КЗпП)

 

Із наведеної таблиці видно, що відмінність підсумованого обліку робочого часу від поденного – не стільки в порядку обліку робочого часу, скільки в організації міжзмінного відпочинку.

Отже, у правовідносинах поденний облік робочого часу визначається як дотримання законодавчо встановленої граничної норми тривалості кожного робочого тижня та локально встановленої норми тривалості кожного робочого дня.

Підсумований облік робочого часу – це допущення відхилень від законодавчо встановленої граничної норми тривалості робочого тижня й локально встановленої норми тривалості робочого дня з тим, щоб тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала нормальної кількості робочих годин.

Коментарі до матеріалу

Оформити передплату на розділ «Агро»

Надійні рішення з бухобліку, податках і праву

2936 грн. / рік

Купити

Кращі матеріали