Зовнішньоекономічні контракти: правові аспекти

Актуальність статті: на сьогодні важливим контрагентом вітчизняного аграрного сектора є іноземні підприємства, що займаються закупівлею якісної та відносно лояльної за ціновою категорією української сільгосппродукції.

Що дізнаєтесь із статті: яких мінімальних умов, правил та законодавчих приписів необхідно дотримуватись українському підприємству для надійної та економічно вигідної співпраці з іноземним покупцем.

Основні поняття

Перш за все необхідно пам’ятати, що запорукою чітко організованої та безпечної роботи з іноземною компанією є правильно укладений зовнішньоекономічний контракт. У розумінні Закону від 16.04.91 р. № 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність» (далі – Закон № 959) зовнішньоекономічний контракт – це матеріально оформлена угода двох або більше суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності (далі – ЗЕД) та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов’язків у зовнішньоекономічній діяльності. Таким чином, контракт може бути укладений не тільки між двома контрагентами – експортером та імпортером, а й враховувати інших учасників торговельних операцій (партнерів, посередників, перевізників тощо).

Щодо форми такого контракту, то відповідно до Закону № 959 зовнішньоекономічний контракт укладається суб’єктом ЗЕД або його представником у простій письмовій формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом. Таку саму норму закріплено і в Законі від 23.06.05 р. № 2709-IV «Про міжнародне приватне право». Повноваження представника на укладення зовнішньоекономічного договору (контракту) може випливати з доручення, виданого підприємством, статутних документів підприємства, договорів.

Щоб уникнути двозначного трактування та перекладів, контракт варто укладати мовами обох сторін контракту, а щоб уникнути можливих виправлень чи доповнень, кожну сторінку контракту слід підписувати незалежно від кількості його екземплярів.