Утрата предмета застави, наданого під банківський кредит: облік у позичальника

Акценти цієї статті:

• як діяти сільгосппідприємству-позичальнику в разі, якщо надана в заставу під банківський кредит сільгосптехніка згоріла або викрадена;
• якими є облікові та податкові наслідки передання сільгосптехніки в заставу та її втрати.

Застава є одним із способів забезпечення зобов’язань (ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу, далі – ЦК), ст. 1 Закону від 02.10.92 р. № 2654-XII «Про заставу» (далі – Закон № 2654). Це означає, що крім основного зобов’язання між боржником і кредитором виникає ще одне – забезпечувальне. Його сторонами виступають той же кредитор і боржник або третя особа, яка забезпечує зобов’язання боржника.

У разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов’язання кредитор (заставодержатель) зможе отримати задоволення за рахунок заставленого майна. При цьому він матиме перевагу перед іншими кредиторами боржника, з якими боржник не укладав договір застави, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 572 ЦК, ст. 1 Закону № 2654).

Предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема, річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужено заставодавцем та на яке може бути звернено стягнення (ч. 1 ст. 576 ЦК, ст. 4 Закону № 2654). Заставою може бути навіть те майно, яке заставодавець отримає після виникнення застави (майбутній урожай, приплід худоби тощо). Головне, щоб це майно могло бути відчужене заставодавцем і на нього можна було б звернути стягнення.

Заставодержатель має право претендувати як на саму річ у заставі, так і на її приналежності, якщо інше не встановлено договором. Нагадаємо, приналежностями вважаються речі, призначені для обслуговування іншої (головної) речі та пов’язані з нею загальним призначенням (ч. 1 ст. 186 ЦК).