Облік засобів для зберігання пального

Ліцензування та акцизний податок на пальне для аграріїв

Резервуари, бочки, бідони – це ще далеко не всі «представники» ємностей, які сільгосппідприємства можуть використовувати для зберігання паливно-мастильних матеріалів (далі – ПММ) на складах. Що ж, давайте розбиратися, як усе це добро обліковувати. Особливу увагу приділимо тим засобам зберігання, що не використовуються в госпдіяльності.

Відображення ємностей для зберігання ПММ в обліку безпосередньо залежить від їх виду. Однак практично всі вони підпадають під визначення «основні засоби». Нагадаємо, основні засоби (далі – ОЗ) – це матеріальні активи, які підприємство/установа утримує з метою використання їх у процесі виробництва/діяльності або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік) (п. 4 П(С)БО 7 «Основні засоби»).

Окрім цього, тут варто згадати ще одну умову визнання ємностей для ПММ ОЗ, а саме контрольованість. Адже згідно з п. 3 НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» активи – це ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання котрих, як очікується, призведе до отримання економічних вигід у майбутньому. Так, підприємство може контролювати актив лише в разі володіння правами на отримання майбутніх економічних вигід від його використання та здатності обмежувати доступ інших суб’єктів господарювання до таких економічних благ. Як правило, контроль супроводжується наявністю права власності.

Тобто, ємності для зберігання ПММ, що належать підприємству, є його ОЗ. Якщо ж такі засоби, приміром, орендовані, то визнаватись активом підприємства вони не можуть та їх облік ведеться на позабалансі (рахунок 01 «Орендовані необоротні активи»).

Додатково слід виділити й вартісний критерій предметів, що входять до складу ОЗ. За правилами бухобліку (див. п. 5.2 П(СБО 7; п. 2.1, 2.6 розд. II Методичних рекомендацій щодо облікової політики підприємства, затверджених наказом Мінфіну від 27.06.13 р. № 635) підприємство має право самостійно встановлювати такі вартісні ознаки. Однак у податковому законодавстві (пп. 14.1.138 Податкового кодексу, далі – ПК) об’єктами ОЗ визнаються матеріальні активи вартістю більше 6 000 грн, призначені для використання в господарській діяльності (ця умова обов’язкова лише для підприємств – платників податку на прибуток).