Пряма фінансова оренда за МСБО 17

Зазвичай у правочинах, пов'язаних із фінансовою орендою, беруть участь три сторони: виробник, лізингова компанія та орендар. Виробник продає актив (наприклад, виробниче обладнання) лізингової компанії, а вона здає таке обладнання в оренду.

Зрозуміло, правочин має приносити економічну вигоду його учасникам. Виробник отримує дохід раніше за всіх: при продажу обладнання. А ось перед орендодавцем стоять запитання: на яких умовах, на який строк та за яку плату здати обладнання в оренду, щоб повернути вкладені кошти й отримати запланований прибуток?

Орендар, зі свого боку, повинен визначитися, чи варто погоджуватися із запропонованими йому орендними умовами. Може, просто купити потрібне обладнання за рахунок власних або позикових коштів? За яких умов оренда вигідніша від придбання?

Розглянемо ці питання у статті.

Які види оренди передбачені МСФЗ. Як дізнатися, що оренда є фінансовою

Оренда – це угода, за якою орендодавець передає орендареві право користування активом, тобто право експлуатувати актив протягом узгодженого сторонами часу за плату. Платіж за час оренди може бути один або декілька.

Якщо ж актив передали, а експлуатувати його не можна, тоді це не оренда (наприклад, актив переданий на зберігання, на комісію тощо).

Оренду поділяють на фінансову та операційну. Різним буде і бухгалтерський облік.

У п. 4 МСБО 17 сказано, що на дату початку оренди сторони повинні визначити за рядом ознак вид оренди. Це пов'язано саме з особливостями бухобліку. Наприклад, якщо оренда фінансова, то сторонам треба визначити суми заборгованості, які визнаються в обліку на початку строку оренди.

Основна ознака, яка вказує на те, що оренда є фінансовою, – передача орендареві практично всіх ризиків і вигід (винагород) від володіння та користування активом.

До вигід можна віднести:

• отримання планованого прибутку від експлуатації активу (наприклад, обладнання) протягом строку його економічного використання;
• отримання у власність активу за його ліквідаційною вартістю в кінці строку оренди.

Ризиками можна визнати:

• збитки від простою обладнання;
• використання застарілої технології (або морально застарілого обладнання) протягом строку оренди;
• неотримання запланованого прибутку при зміні ринкових умов;
• знецінення активу (при цьому орендні платежі не зменшуються);
• крадіжку, загибель активу, критичні поломки;
• збитки, якщо ліквідаційна вартість активу виявиться більшою від його справедливої вартості в кінці строку оренди.

Якщо істотна частина ризиків і вигід перейшла до орендаря, то оренда вважається фінансовою, якщо ні – тоді операційною. Якщо оренда – фінансова, то орендований актив прибуткується на баланс орендаря, якщо операційна – залишається на балансі орендодавця.

На практиці сторони можуть по-різному класифікувати і відображати оренду у своєму обліку (припустимо, одна сторона вважає її фінансовою, а друга – операційною). Через це актив може бути відображений або в обох балансах, або ні в одному, що призведе до фактичного перекручення звітності. Тому на етапі укладення договору сторонам рекомендують домовитися про єдиний підхід до класифікації оренди (п. 9 МСБО 17).

Є ще декілька ознак, кожна з яких дозволяє кваліфікувати оренду як фінансову (п. 10 МСБО 17):

• до кінця строку оренди право власності на актив переходить до орендаря;
• на початку строку оренди вже відомо, що орендар (або пов'язана з ним сторона) гарантовано купить актив за ліквідаційною вартістю, причому ціна буде значно нижчою від поточної справедливої залишкової вартості на дату купівлі (так звана гарантована ліквідаційна вартість – п. 4 МСБО 17);
• строк оренди становить значну частину строку економічної служби активу, навіть якщо в кінці оренди право власності на актив не передається орендареві. Завважимо, що точного кількісного критерію МСБО 17 не містить. У різних країнах прийнято свій критерій, наприклад у США він становить 75 %. Це означає, що коли строк служби активу становить, наприклад, 20 років, то строк фінансової оренди повинен становити не менше 15 років;
• активи мають такий спеціалізований характер, що тільки орендар може ними користуватися (наприклад, технологічне обладнання змонтовано на площах орендаря з огляду на специфіку його роботи);
• якщо договір оренди анулюється, то збитки лягають на орендаря (наприклад, актив знищено за форс-мажорних обставин: пожежа, аварія тощо);
• орендар може продовжити строк оренди на другий період з орендною платою значно нижчою від ринкової (наприклад, якщо актив знецінився й орендодавець не бажає його забирати назад, але готовий здавати в оренду і далі та надати орендареві техобслуговування).

Освоюємо термінологію МСБО 17 на прикладі

Припустимо, що за всіма ознаками оренду визнано фінансовою. Нам належить розібратися в розрахунках, супутніх фінансовій оренді, і в тому, як відображати в обліку орендні операції. Для цього треба добре розуміти смисл основних термінів, наведених у п. 4 МСБО 17. Найпростіше це показати на прикладі. Розглядатимемо так звану пряму фінансову оренду: лізингова компанія придбала необоротний актив у виробника і самостійно здає актив у фінансову оренду.

У наступних публікаціях ми розглянемо фінансову оренду за типом продажу, коли виробник необоротного активу самостійно або через дилера здає своє обладнання у фінансову оренду, і варіант продажу зі зворотною фінансовою орендою. А зараз повернемося до прикладу.

Приклад

Компанія-орендодавець здає обладнання, справедлива (ринкова) вартість якого зараз становить 200 000 грн. Компанія планує отримувати дохід від оренди протягом 5 років, щорічно по 50 000 грн. Передбачувана ліквідаційна (залишкова) вартість (Residual value) обладнання в кінці строку оренди – 15 000 грн. Згідно з договором орендар зобов'язаний викупити обладнання в кінці строку оренди за 10 000 грн. (гарантована ліквідаційна (залишкова) вартість – Guaranteed residual value). Невідшкодовувана орендарем частина ліквідаційної вартості становить 5 000 грн (негарантована ліквідаційна (залишкова) вартість – Unguaranteed residual value). Первинні прямі витрати орендодавця (наприклад, юридичне обслуговування правочину, експертиза договору) становлять 1 000 грн. Орендний платіж за рік перераховується в кінці кожного року.

Очевидно, що орендні платежі повинні покрити:

• витрати орендодавця на придбання активу;
• проценти за кредитом, якщо актив отримувався на позикові кошти;
• первинні витрати за правочином, здійснені для отримання доходів від оренди в майбутньому (п. 38 МСБО 17).

І звичайно, орендні платежі повинні забезпечити орендодавцеві отримання запланованого доходу. Підсумуємо всі сьогоднішні витрати орендодавця – справедливу вартість активу і первинні прямі затрати:

200 000 грн + 1 000 грн = 201 000 грн.

Ця сума показує, скільки інвестовано в актив сьогодні.

Якщо ми підсумуємо орендні платежі та ліквідаційну вартість активу (гарантовану і негарантовану), то дізнаємося, скільки інвестовано в актив протягом строку оренди:

5 років х 50 000 грн/рік + 10 000 грн. + 5 000 грн. = 265 000 грн.

Отримана сума є для орендодавця валовими інвестиціями в оренду.

Мінімальні орендні платежі включають власне орендні платежі та гарантовану ліквідаційну вартість. У нашому прикладі загальна сума таких платежів становить:

250 000 грн. + 10 000 грн. = 260 000 грн.

Таким чином, отримуємо формулу:

Валова інвестиція в оренду =
= Мінімальні орендні платежі + Негарантована ліквідаційна вартість.

Як правило, орендар у процесі виконання договору відшкодовує орендодавцеві витрати, супутні оренді. Іноді договором передбачається умовна (непередбачена) орендна плата (Contigent rent): наприклад, відсоток від реалізації орендаря (від його власної господарської діяльності), якщо обсяг реалізації досягне певної величини. Але такі види платежів не можуть включатися у формулу розрахунку валової інвестиції в оренду, оскільки вони заздалегідь не відомі та їх неможливо капіталізувати. Тому при отриманні орендодавець відносить їх до доходів періоду, а орендар – до витрат такого періоду.

Знаючи сьогоднішню справедливу вартість обладнання (200 000 грн.), орендодавець ставить собі запитання: чи вигідно повернути протягом строку оренди, тобто в майбутньому, валову інвестицію в сумі 265 000 грн.?

Щоб відповісти на це запитання, треба зіставити вартість валової інвестиції із сьогоднішньою справедливою вартістю обладнання. Для цього мінімальні орендні платежі дисконтуються за певною ставкою відсотка, що називається в п. 4 МСБО 17 допустимою ставкою відсотка. Мають на увазі таку ставку відсотка, за якої на початку строку оренди (зараз) практично дотримується рівність:

Дисконтована сума (Мінімальні орендні платежі +
+ Негарантована ліквідаційна вартість) =
= Сьогоднішня справедлива вартість активу + Первісні прямі витрати орендодавця.

У нашому прикладі треба продисконтувати 265 000 грн (250 000 грн + 5 000 грн + 10 000 грн.), тобто суму валової інвестиції в оренду, за такою ставкою дисконтування, щоб вийшло приблизно 201 000 грн.

На практиці існують різні методи для розрахунку ставки дисконтування: визначення середньозваженої вартості капіталу (WACC), оцінка премії за ризик, експертний спосіб.

Аналіз цих методів вимагає значного часу, у рамках цієї консультації він нам не потрібний. Тут ми вважатимемо, що ставка дисконтування дорівнює сумі банківського відсотка за кредит і відсотка, який справляється орендодавцем як плата за свої послуги.

Дисконтовані валові інвестиції в оренду дають суму чистої інвестиції в оренду (п. 4 МСБО 17).

Чисті інвестиції в оренду =
= Валові інвестиції в оренду, дисконтовані за допустимою ставкою орендного відсотка

Різниця між валовою і чистою фінансовою інвестицією дорівнює незаробленому (на початок оренди) фінансовому доходу орендодавця.

Таким чином, на початок оренди можна представити формулу чистої фінансової інвестиції і інакше:

Чисті інвестиції в оренду =
= Валові інвестиції в оренду – Незароблений фінансовий дохід.

В ідеалі, щоб правочин був вигідний для орендодавця, сума чистої фінансової інвестиції повинна бути не меншою від поточної справедливої вартості активу з урахуванням первинних прямих витрат. Але вона може бути і меншою – це залежить від зіставних ринкових умов фінансової оренди цього виду активу. Простіше кажучи, може з'ясуватися, що на сьогодні дорожче здати в оренду актив не вийде.

Розрахуємо сьогоднішню справедливу вартість активу для нашого прикладу. Для розрахунку використовуємо фінансову функцію Excel – ПС, яка повертає наведену (на поточний момент) вартість інвестиції з наступними значеннями:

• Ставка = 15 %;
• К_пер = 5 (кількість періодів – 5 років);
• П_лт = –50 000 (разовий платіж);
• Мв = 0 (необхідне значення майбутньої вартості або залишку коштів після останньої виплати, за умовчанням дорівнює 0);
• Тип = 0 (Тип ануїтету: 0 – постнумерандо, 1 – пренумерандо, за умовчанням дорівнює 0).

У нашому прикладі при ставці дисконтування 15 % сума чистої фінансової інвестиції дорівнює 167 607,75 грн. Як бачимо, це менше від суми справедливої вартості активу і первісних прямих затрат, яка становить 201 000 грн.

Обчислимо суму незаробленого фінансового доходу:

265 000,00 грн – 167 607,75 грн = = 97 392,25 грн.

Якщо щорічний орендний платіж збільшити до 60 000 грн. при незмінній ставці дисконтування, то чиста фінансова інвестиція становитиме 201 129,31 грн (тобто покриє справедливу вартість активу і прямі первинні витрати).

А при щорічному платежі в 50 000 грн. прийнятне значення поточної вартості інвестиції (в сумі 202 294,25 грн.) вийде при зниженні ставки дисконтування до 7,5 %.

Проте вищенаведені розрахунки лише показують суть математичного методу. На практиці розрахунок розміру орендних платежів, допустимої ставки дисконтування, строку оренди залежить від можливостей орендодавця, вибраного методу розрахунку та ринкових умов.

Щоб правочин був вигідний орендареві, він, у свою чергу, повинен прорахувати, що для нього краще: взяти кредит 200 000 грн. під 15 % річних, купити обладнання сьогодні за 200 000 грн. чи взяти його у фінансову оренду. Очевидно, що крім порівняння орендної процентної ставки з банківською він повинен взяти до уваги ті ризики і вигоди, які переходять до нього при фінансовій оренді, а також інші умови договору оренди. Рішення, яке в кінцевому рахунку орендар прийме, залежатиме від сукупності всіх цих чинників.

ВИСНОВКИ

Фінансова оренда є альтернативою купівлі необоротних активів за свій рахунок. Фінансова оренда має свої плюси і мінуси для обох сторін (основні з них названо нижче).

Для орендаря:

• плюси:

– не потрібно одномоментно відволікати значні оборотні кошти (особливо при їх недостатності);

– можна зіставити доходи від експлуатації необоротного активу з витратами на оренду в одному періоді;

– немає необхідності тримати на балансі актив після закінчення строку оренди (якщо він, наприклад, застарілий або більше не використовується);

• мінуси:

– при фінансовій оренді вартість необоротного активу в результаті буде більшою, ніж при його купівлі;

– протягом строку оренди ринкова вартість необоротного активу може значно зменшитися. При цьому доведеться утримувати актив протягом строку оренди та сплачувати орендну плату.

Для орендодавця:

• · плюси:

– можна отримувати фінансовий дохід від здачі в оренду активу, при цьому актив залишається у власності;

– якщо протягом строку оренди ринкова вартість активу значно зменшиться, орендар все одно заплатить застережену суму гарантованої ліквідаційної вартості активу;

• мінуси:

– існує ризик не отримати дохід через неможливість точно спрогнозувати платоспроможність орендаря у довготривалій перспективі;

– можливе значне збільшення ринкової вартості необоротного активу протягом строку оренди, а значить, є ризик недоотримати дохід протягом строку оренди, тобто в майбутньому