Судова практика: чи можна стягнути одночасно три неустойки

За неналежне виконання договору передбачена відповідальність - неустойка в розмірі, встановленим статтею закону про розмір штрафних санкцій.

Бувають випадки, коли одночасно намагаються стягнути не тільки пеню і штраф (дві форми неустойки), але з'являються вимоги отримати одночасно три неустойки.

Наприклад, установа А і установа Б уклали договір. Установа Б договір належним чином не виконало, а саме порушило термін виконання. На цей випадок у договорі була передбачена відповідальність пеня, а також неустойка в розмірі, встановленому абз.3 п. 2 ст.231 ЦК України. Крім того, за прострочення понад 30 днів - штраф у розмірі 10% від суми договору.

Так, згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом або договором. В таких розмірах за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Таким чином, законом за неналежне виконання договору була, зокрема, передбачена відповідальність - пеня в розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф в розмірі семи відсотків вказаної вартості.

З огляду на вище сказане, установа А просило стягнути пеню та неустойку в розмірі, встановленому абз.3 п. 2 ст.231 ЦК України та передбаченому законом. Крім того, за прострочення понад 30 днів просили стягнути штраф в розмірі 10% від суми, передбаченої договором.

Установа Б в суді, посилаючись на абз.3 п. 2 ст.231 ЦК України і штраф в розмірі 10% від суми договору за прострочення понад 30 днів, стверджувало тотожність форм неустойки, що одночасне їх застосування та стягнення штрафу в розмірі 7% за прострочення понад 30 днів і штрафу в розмірі 10% за прострочення понад 30 днів суперечить ст. 61 Конституції України.

З такою позицією погодився місцевий і апеляційний суд.

При цьому суди також вказали: якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом або договором. В таких розмірах за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, санкції у вигляді штрафу можливо при сукупності наступних умов .:

    якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом;

    якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки;

    якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і розраховується в процентному відношенні розмір штрафу.

З огляду на викладене та те, що сторонами в договорі визначено розмір штрафу 10% за прострочення понад 30 днів, Вищий господарський суд України погодився з тим, що у стягненні штрафу, нарахованого відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 231 ГК України, слід відмовити.

Джерело: http://sud.ua/