Про стягнення неустойки

За правилами ст.549 Цивільного кодексу, неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення. До такого висновку Верховний Суд прийшов в постанові від 18.05.2016, прийнятої в справі № 6-474цс16.

За загальним правилом, що випливає з ГК, період, за який нараховується пеня за прострочення виконання зобов'язання, не обмежується. Згідно ч.2 ст.258 ЦК до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність 1 рік.

Статтею 253 кодексу визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Стаття 266 ЦК передбачає, що після закінчення позовної давності до основної вимоги така давність закінчилася і по відношенню до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно і т.д.).

Таким чином, аналіз згаданих норм дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, в межах строку позовної давності по основний вимогою.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч.4 ст.267 ЦК).

Однак ч.3 ст.267 ЦК встановлено, що суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення рішення.

Без заяви сторони у спорі ні загальна, ні спеціальна позовна давність застосовуватися не можуть.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не визначено договором або законом.

За ст.1 закону «Про індексацію грошових доходів населення» від 3.07.91 №1282-ХІІ, індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари і послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Отже, індексації в результаті знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, а не іноземна валюта, яка була предметом договору.

Норми ч.2 ст.625 ГК щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, визначеного в гривнях.

При прийнятті судом рішення потрібно перевести суму боргу з іноземної валюти в національну, врахувати офіційний курс гривні до валюти, встановлений Національним банком на день винесення рішення.

Джерело: http://zib.com.ua/ru/124041-verhovniy...