Працівник надав роботодавцю довідку від лікаря, а не лікарняний. Як діяти?

Чи може довідка, видана лікарем, бути підтверджуючим документом причини відсутності на роботі працівника, протягом зазначеного в ній періоду, а також, яку ознаку відсутності в такому випадку необхідно зазначити в табелі обліку робочого часу?

Для об’єктивного аналізу описаної ситуації термін «тимчасова непрацездатність» слід розглядати у двох площинах, а саме, в площині загальнообов’язкового державного соціального страхування, де у разі настання тимчасової втрати працездатності застрахована особа одержує право на матеріальне забезпечення, та в площині трудової дисципліни, де тимчасова непрацездатність є поважною причиною для невиходу працівника на роботу.

Стосовно загальнообов’язкового державного соціального страхування, то тимчасова непрацездатність працівника не може посвідчуватися будь-яким іншим документом, ніж листок непрацездатності встановленого зразка.

Так, згідно ч. 2 ст. 22 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією (далі – МСЕК) інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності) незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності, у порядку та розмірах, встановлених законодавством. Оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця  у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

При цьому, згідно з ч. 1 ст. 31 цього ж Закону підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності, а в разі роботи за сумісництвом – копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника і печаткою за основним місцем роботи.

Також, відповідно до п. 3 Порядку оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів роботодавця, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.2015 року № 440 підставою для оплати днів тимчасової непрацездатності є виданий в установленому порядку листок непрацездатності, а в разі роботи за сумісництвом – копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника, скріпленим печаткою за основним місцем роботи.

Отже, у працівника відсутнє право на матеріальне забезпечення у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, яка підтверджується не листком непрацездатності, а іншим документом (в даному випадку довідкою). Також, і в підприємства відсутній обов’язок оплачувати працівнику дні тимчасової непрацездатності, яка підтверджується довідкою.

Разом із тим, наявність листка непрацездатності є обов’язковою передумовою лише в частині виникнення в застрахованої особи права на матеріальне забезпечення внаслідок настання страхового випадку, та не може вважатися єдиним документом, який підтверджує поважність причин (пов’язаних з незадовільним станом здоров’я) відсутності на роботі працівника.

Тобто, якщо довідка була видана посадовими особами закладу охорони здоров’я в межах їхньої компетенції та з дотриманням вимог чинного законодавства, а зазначена в довідці інформація є достовірною та свідчить про те, що працівник впродовж зазначеного у довідці періоду дійсно знаходився на лікуванні в закладах охорони здоров’я чи про те, що його стан здоров’я не дозволяв йому виконувати свою трудову функцію, то в такому випадку відсутність працівника на роботі має вважатися такою, що сталася з поважних причин.

З приводу того, яку ознаку відсутності необхідно зазначити в табелі обліку робочого часу в даному випадку: згідно ч. 2 ст. 30 Закону України «Про оплату праці» роботодавець зобов’язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Типова форма обліку робочого часу затверджена наказом Держкомстату України від 05.12.2008 року № 489 «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці» (форма № П-5). Цією формою передбачено умовні позначення, якими обліковується робочий час працівників. В описаній ситуації, для достовірного обліку робочого часу працівника, можна використати умовне позначення «НН» (неоплачувана тимчасова непрацездатність у випадках, передбачених законодавством (у зв’язку з побутовою травмою та ін. підтверджена довідками лікувальних закладів).

Джерело: http://lviv.dsp.gov.ua/?p=9152