Оподаткування роялті

Дохід у вигляді роялті, отриманий фізичною особою — підприємцем — платником єдиного податку від надання права користування юридичній особі торговою маркою на підставі лізингового договору, оподатковується за загальними правилами, встановленими ПКУ для платників податку — фізичних осіб. Тобто такий дохід включається до їх загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та оподатковується ПДФО і військовим збором на загальних підставах.

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ

від 09.10.2019 р. № 678/6/99-00-04-07-03-15/ІПК

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі — Кодекс), розглянула звернення щодо застосування окремих норм чинного законодавства і в межах компетенції повідомляє, що відповідь надається з
урахуванням фактичних обставин, викладених у листі.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлені главою 1 розділу XIV Кодексу.

Згідно зі ст. 292 Кодексу доходом для фізичної особи - підприємця є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 Кодексу.

При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Отже, дохід у вигляді роялті, отримання фізичною особою - підприємцем -платником єдиного податку від надання права користування юридичній особі торговою маркою на підставі лізингового договору, оподатковується за загальними правилами, встановленими Кодексом для платників податку — фізичних осіб.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, відповідно до пп. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 якого платником податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.
Згідно з п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 Кодексу об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Відповідно до п.п. 164.2.3 п. 164.2 ст. 164 Кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається доходи від продажу об'єктів майнових і немайнових прав, зокрема інтелектуальної (промислової) власності, та прирівняні до них права, доходи у вигляді сум авторської винагороди, іншої плати за надання права на користування або розпорядження іншим особам нематеріальним активом (творами науки, мистецтва, літератури або іншими нематеріальними .активами), об'єкти права інтелектуальної промислової власності та прирівняні до них права (далі - роялті), у тому числі отримані спадкоємцями власника такого нематеріального активу.

При цьому визначення поняття «роялті» наведено у п.п. 14.1.225 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

Також вказаний дохід є об'єктом оподаткування військовим збором (п.п. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 Кодексу.

Податковий агент, поняття якого наведено у п.п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, що нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб і військовий збір із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку 18 відс., визначену ст. 167 Кодексу, та ставку військового збору 1.5 відс., встановлену п.п. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу (п.п. 168.1.1 п. 168.1 Кодексу).

Враховуючи викладене, дохід у вигляді роялті, який виплачується юридичною особою на користь фізичних осіб, включається до їх загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором на загальних підставах.

Крім того, відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу.

Для платників податку на прибуток, у яких річний дохід від будь-якої діяльності перевищує двадцять мільйонів гривень, фінансовий результат, до оподаткування коригується на різниці, визначені Кодексом.

Підпунктом 140.5.7 п. 140.5 ст. 140 Кодексу передбачено, що фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму витрат по нарахуванню роялті у повному обсязі, зокрема, якщо роялті нараховані на користь особи, яка сплачує податок у складі інших' податків, крім фізичних осіб, які оподатковуються в порядку, встановленому розділом IV Кодексу.

Таким чином, якщо роялті нараховані на користь фізичної особи, яка оподатковуються в порядку іншому ніж встановлений розділом IV Кодексу, то фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму витрат по нарахуванню роялті у повному обсязі.

Водночас згідно з пунктами 44.1 та 44.2 ст. 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документами.

Для обрахунку об’єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

З метою уникнення неоднозначного тлумачення норм податкового законодавства, для отримання більш конкретної відповіді необхідне детальне вивчення документів (матеріалів), які стосуються порушеного питання, зокрема ліцензійного договору тощо.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.