Чи може підприємець призупинити діяльність і не сплачувати ЄСВ

Законом № 755 та іншими нормативно-правовими актами не визначено процедури щодо призупинення госпдіяльності ФОП.

Підприємці єдинники формують та подають до органів доходів і зборів Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, наступного за звітним періодом. Звітним періодом є календарний рік.

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ

від 29.11.2018 р. № 5004/Г/99-99-13-02-03-14/ІПК

Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула звернення Ваше [...] щодо сплати податків, зборів і подання звітності фізичною особою - підприємцем, та повідомляє, що відповідь надається з урахуванням фактичних обставин, викладених у зверненні.

Законом України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (далі - Закон № 755) зазначено порядок проведення державної реєстрації припинення фізичної особи - підприємця. Наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588 передбачено порядок зняття з обліку платників податків у контролюючих органах.

Отже Законом №755 та іншими нормативно-правовими актами не визначено процедури, щодо призупинення господарської діяльності фізичною особою - підприємцем.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено у главі 1 розділу XIV Кодексу.

Порядок визначення доходів та їх склад для фізичної особи - підприємця платника єдиного податку третьої групи передбачено ст. 292 глави 1 розділу XIV Кодексу.

Ставки єдиного податку визначено ст. 292 Кодексу.

Ведення обліку і складання звітності платниками єдиного податку регулюється ст. 296 Кодексу, згідно п. 296.3 цієї статті платники єдиного податку третьої групи подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду.

Податкова декларація складається наростаючим підсумком з урахуванням норм пп. 296.5 і 296.6 ст. 296 Кодексу (п. 296.7 ст. 296 Кодексу).

Водночас, відповідно до абзацу першого п. 49.2 ст. 49 Кодексу платник податків зобов'язаний за кожний встановлений Кодексом звітний період, у якому виникають об'єкти оподаткування, або в разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, у тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

При цьому платники єдиного податку третьої групи, у яких протягом звітного періоду відсутні доходи, що підлягають оподаткуванню єдиним податком, але у попередніх звітних періодах цього ж року було отримано та задекларовано дохід, то за поточний звітний період платники мають знову наростаючим підсумком задекларувати отриманий ними раніше дохід (без сплати єдиного податку).

Крім того, платники єдиного податку можуть самостійно відмовитися від спрощеної системи оподаткування у зв'язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених Кодексом, з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому подано заяву щодо відмови від спрощеної системи оподаткування у зв'язку з переходом на сплату інших податків і зборів (пп. 298.2.2 п. 298.2 ст. 298 Кодексу).

Відповідно до пп. 298.2.1 п. 298.2 ст. 298 Кодексу для відмови від спрощеної системи оподаткування суб'єкт господарювання не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку нового календарного кварталу (року) подає до контролюючого органу заяву.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку, умови і порядок нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), повноваження органу, що здійснює його збір і ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464).

Відповідно до п. 4 частини першої ст. 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Базою нарахування єдиного внеску для фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, є суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом №2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 3 частини першої ст. 7 Закону № 2464).

Згідно з нормами частини п'ятої ст. 8 Закону №2464 єдиний внесок для фізичних осіб - підприємців, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування встановлено у розмірі 22 відс. визначеної ст. 7 Закону №2464 бази нарахування єдиного внеску.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина дванадцята ст. 9 Закону №2464).

Відповідно до п. 2 розд. III Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 №435 (далі - Порядок № 435), який є обов'язковим для виконання платниками єдиного внеску, фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, формують та подають до органів доходів і зборів Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску (далі - Звіт) самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, наступного за звітним періодом. Звітним періодом є календарний рік.

Враховуючи наведене фізична особа - підприємець, яка обрала спрощену систему оподаткування, зобов'язана своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, сума якого не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску, та подавати Звіт до органів доходів і зборів незалежно від того провадить він господарську діяльність чи ні.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.