Для підприємця-єдинника додатна курсова різниця – не дохід

В Індивідуальній податковій консультації від 19.04.19 р. № 1711/6/99-99-13-02-03-15/ІПК (далі – ІПК № 1711) податківці вкотре роз'яснили, що у підприємця на єдиному податку до складу доходів не входить курсова різниця за отриманою інвалютною виручкою. Раніше цього ж висновку вони дійшли, наприклад, в ІПК від 06.06.18 р. № 2484/Г/99-99-13-01-02-14/ІПК.

За загальними правилами дохід підприємця в інвалюті перераховується в гривні за курсом НБУ на дату отримання такого доходу (п. 292.5 Податкового кодексу, далі – ПК). Датою отримання доходу є дата надходження грошей на поточний рахунок (п. 292.6 ПК).

Питання про курсові різниці за валютними операціями виникають через те, що частина інвалютної виручки підлягає обов'язковому продажу. І відбувається такий продаж не «день у день» з надходженням інвалютної виручки. У такій ситуації до доходів підприємця включається:

• сума, що надійшла на його поточний рахунок у гривнях після обов'язкового продажу 30 % інвалютної виручки банком (це передбачено п. 25 Положення, затвердженого постановою Правління НБУ від 02.01.19 р. № 5, далі – Положення № 5);
• решта 70 % виручки в інвалюті, що не підлягає обов'язковому продажу, – за курсом НБУ на дату надходження грошей на валютний рахунок.

Інвалютна виручка, що надійшла від нерезидента, зараховується банком на розподільчий рахунок. Обов'язковий продаж частини інвалютної виручки проводиться банком без доручення клієнта і виключно наступного дня після дня її зарахування на розподільчий рахунок (п. 29 розд. III Положення № 5).

Інвалюта продається за комерційним курсом. Гривневий еквівалент проданої інвалюти зараховується на поточний рахунок підприємця і включається до доходів (причому неважливо, яким був офіційний курс НБУ: до доходів потрапляє вся сума гривень, що надійшла на поточний рахунок).

Оскільки продаж інвалюти відбувається наступного дня після її зарахування на розподільчий рахунок, то при цьому може виникнути як додатна, так і від’ємна курсова різниця (між курсами валюти на ці дві дати). Додатна курсова різниця не включається до складу доходів підприємця-єдинника, оскільки для такого платника податків нормами ПК не передбачено розраховувати курсові різниці та включати їх додатне значення до складу доходів. Треба сказати, що від’ємне значення курсових різниць не включається до складу витрат підприємця-єдинника, оскільки підприємці-єдинники не ведуть облік витрат.

Наведемо приклад.

13 травня на розподільчий рахунок зарахована валютна виручка, що надійшла від нерезидента, у сумі 100 дол. США (курс умовно – 26 грн. за 1 дол. США).

14 травня банк продав 30 дол. США за комерційним курсом 27 грн. за 1 дол. США (курс НБУ цього дня становив 26,50 грн. за 1 дол. США). На поточний рахунок підприємця надійшло від продажу інвалюти 2 700 грн. Цю суму підприємець включив до свого доходу.

Залишок інвалюти в сумі 70 дол. США зарахований на валютний рахунок підприємця. Дохід становить 1 895 грн. ($70 х 26,50) (п. 292.5 ПК).

Усього 14 травня від цієї операції дохід підприємця дорівнює 4 595 грн.

Курсова різниця, тобто 50 грн. [$100 х (26,50 – 26,00)], не відображається в доходах підприємця. Немає необхідності також розраховувати курсові різниці за залишком на поточному валютному рахунку на кінець кварталу, адже підприємець не веде бухоблік.

Крім того, ДФС в ІПК № 1711 справедливо завважила, що після сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів підприємець має право вільно розпоряджатися грошима з поточного рахунка, відкритого для підприємницької діяльності. І в загальному випадку доходи від операцій з валютними цінностями (крім цінних паперів), пов'язаних з переходом права власності на такі валютні цінності, узагалі не включаються до розрахунку загального оподатковуваного доходу фізособи (пп. 165.1.51 ПК).