Час європейських інтерконекторів

Курс на створення єдиної енергетичної системи Європи нехай повільно, але впевнено продовжує реалізовуватися, змінюючи картину газових поставок до країн ЄС і звужуючи можливість використовувати експорт «природного газу» як геополітичну зброю. Незважаючи на обмежену фінансову підтримку будівництва нових трубопровідних перемичок між газотранспортними системами європейських держав, в середньостроковій перспективі в Східній Європі буде створена єдина газова мережа, яка дозволить і Україні повністю вирішити питання диверсифікації газових поставок.

Будівництво інтерконекторів між балтійськими країнами та східноєвропейськими членами ЄС поступово витісняє російський газовий вплив, відкриваючи нові можливості для поставок природного газу з США, Катару та інших раніше недоступних експортерів. Україна намагається брати участь в гармонізації своєї ГТС з країнами Європейського енергетичного співтовариства, але нестача фінансових ресурсів і бажання змінювати звичні газові відносини з експортерами не дають можливості повною мірою використовувати переваги перебудови внутрішньої газової інфраструктури.

Інтерконнектори, або внутрішні газові трубопроводи-перемички для створення єдиної європейської газотранспортної системи, з'явилися як продукт і результат становлення Європейського енергетичного союзу після двох українсько-російських газових воїн. Саме в зв'язку з цим збільшення кількості мережевих газових інтерконекторів направлено, за словами президента Європейського Союзу Дональда Туска, на забезпечення механізму солідарності держав-членів ЄС в разі перебоїв газових поставок, а також на диверсифікацію експорту «блакитного палива» до Європи. Для реалізації згаданих та інших завдань в 2014 р. в Європейському Союзі була прийнята Стратегія енергетичної безпеки. У ній однією з найважливіших складових стало створення єдиного енергетичного ринку. Основним інструментом для цього було вибрано розвиток транскордонних інтерконекторів між державами Євросоюзу та дотримання або удосконалення існуючого законодавства на основі відбору і узгодження «проектів спільного інтересу» і відповідного моніторингу виконання зобов'язань.

Таким чином, навіть в умовах загострення своїх внутрішніх проблем Євросоюзу продовжує розвивати свої газові інфраструктурні можливості. Тільки в цьому році за рішенням Європейської комісії буде інвестовано 263 млн євро в ключові трансевропейские енергетичні інфраструктурні проекти. Левова частка цих коштів піде на будівництво газової інфраструктури в балтійському регіоні, а також на розвиток систем постачання електроенергії в країни ЄС. Відповідальним за підтримку такої політики є CEF (Connecting Europe Facility - Організація по енергетичному об'єднанню Європи). Всі основні зусилля керівництва Євросоюзу в енергетичній сфері спрямовані на поліпшення безпеки енергетичних поставок, а також для збереження кращого поєднання ціни та якості для споживачів.

Запуск трубопроводу планується на 2021 р. потужність - близько 4,7 млрд куб. м в рік в бік Словаччини та 5,7 млрд куб. м газу в рік - в сторону Польщі. Ключовим ділянкою для спорудження такого інтерконнектора стане територія південно-східної Польщі загальною протяжністю 152 км. Цей трубопровід важливий ще для відкриття Словаччини доступу до польського регазифікаційного СПГ-терміналу в Свіноуйсьце. Це ще один аргумент того, що поставки СПГ з Польщі та Литви будуть затребувані в Східній Європі, включаючи Україну. До речі, польсько-словацький інтерконнектор є важливою частиною газового коридору Північ - Південь, що має дуже суттєве геополітичне значення для всієї Східної Європи.

Детальніше: http://oilreview.kiev.ua/2016/07/25/v...