В Україні настала дефляція, це правда

Помідори по 10 гривень, хороші, відмінні помідори. Огірки по 12 гривень. Зливи по 15 гривень - фантастичні. Персики по 18 гривень - хороші. Сир хазяйський від 40 до 50 гривень. Навіть свинина - основа нашої продуктового кошика - опустилася на п'ять гривень в ціні. Із-за гір м'яса на ринку не видно продавців. Кури всякі - домашні, фермерські, фабричні, табака, перепела, курчата - також знають собі ціну, і з нею не балуються. Навіть знахабніла кока-кола, готова було вже взяти планку в 10 гривень за пляшку, має совість і пригальмувала. Її можна на вулиці купити за 9 гривень. Що сталося і чи надовго це?

    М'яса в країні тепер багато, а покупців в країні зовсім мало.

Щодо того, що сталося. Продавці перестали на час боятися подальшого падіння курсу національної валюти і не стали цей страх закладати в ціни. Прямого зв'язку між курсом долара і ціною свинини, наприклад, немає, хіба що вартість бензину може накласти на свинину невеликий відбиток. Однак наші торговці продовольством завжди з приводу курсу національного неабияк нервували і цифрами нам перед носом махали, закладаючи в свинячі реберця зайві 10 гривень вартості за бензин при реальних 50 копійках, на чортове паливо витрачених. Другий важливий фактор, який важливіше першого буде, - це докотилася до дна купівельна спроможність українського народу. М'яса в країні тепер багато, а покупців в країні зовсім мало. Ринковий механізм повільно, але впевнено привів українську реальність у відповідність зі своїми всесвітніми законами, які працюють так само чітко, як і закони англійського фізика Ньютона. Пропозиція різного продовольства на ринку за останні роки збільшилася, що було обумовлено різким зростанням цін на нього. Попит на продовольство в той же період часу значно скоротився з тієї ж самої причини - різке збільшення його, продовольства, вартості.

У ситуацію на ринку також втрутилися політичні чинники. Сьогодні Україна вдарилася в активну ізоляціоністську політику. Вивезти продовольство з України практично неможливо, все ринки закриті. Головний пилосос нашого продовольства, Російська Федерація, практично нічого більше не ввозить. Точніше, ми їм більше нічого не постачаємо. Чесно кажучи, ситуація тут заплутана, ми їм або вони нам - вже не важливо, головне в іншому - продукти на мільярди доларів залишилися вдома. Якби цього не сталося, нас би вже давно спіткала катастрофа - ми б просто залишилися голодними. Селяни б наші нажилися неймовірно, а ми, решта жителів країни, просто витягли б ноги, тому як їжа б наша подорожчала ще в півтора рази. Ми також не постачаємо продовольства на Донбас і в Крим, які раніше більше їли, ніж вирощували, тобто були нетто-їдцями. Про продаж надлишків наших свинини і помідорів в Польщу або, скажімо, до Франції, ясна річ, не йдеться, а тому сміливо можна говорити про те, що є це все доведеться на батьківщині. І слава богу, бо тоді ціни наші будуть стабільними і дуже стабільними.

    Ми більше не беззахисні міські їдці, а охристиянившийся Плюшкіни.

Селяни і торговці, звичайно, готуються відігратися на нас, їдці, взимку, але це навряд чи. Це раніше ми були безтурботними міськими жителями, весело з кошиком по суботах ходять на базар, щоб придбати там продукти. Дві зими моторошних цінових погромів нас багато чому навчили. Третьою точно не буде. Ми більше не беззахисні міські їдці, а окрестьянівшіеся Плюшкін. У половини з нас є свій город, в іншої половини - свій льох, у третій - на дому відкритий консервно-овочевий комбінат. Якщо хто на базарі зустріне нас цієї зими не тією ціною, буде йому повний Сталінград, свою картоплю з капустою буде він є сам. І долар їм ніякої не допоможе, поки зарплату нам не піднімуть. Ну про зарплату, підняту в Україні знають всі, так що інфляція в країні закінчилася.

Експерти економічні можуть зробити автору цих рядків правильне зауваження стосовно того, що все вищенаписане має відношення виключно до продуктів харчування і ніяк не впливає на інші статті витрат населення, а це з економічної точки зору невірно, адже споживчий кошик багато більше, ніж просто їжа. Так, так було, але сьогодні в цьому кошику залишилася дійсно одна тільки їжа. Навіть сильно збільшені комунальні витрати виявилися не більше, ніж політичною фікцією, підписаної для МВФ, щоб ті дали черговий транш, який вони все одно не дали. Три чверті населення країни отримали або отримають субсидії, інші будуть погано платити, поки міськради не знизять ціни. Десять відсотків все ще заможного населення країни вищі комунальні витрати понесе, але яке відношення вони мають до українського народу - не ясно, а тому включати їх в розрахунки сенсу не має.

Єдиною причиною, по якій інфляція в нашій країні ще зможе підняти голову, залишається політична нестабільність. Це так, це дуже навіть може у нас бути. Але, швидше за все, нестабільність така буде останньою і короткою, що, сподіваємося, на цінах позначитися не встигне. А тому, можемо перебувати в упевненості, що хоч жити будемо в бідності, але від голоду не вмремо.

Джерело: http://economistua.com/v-ukraine-nast...