Порядок оскарження виконавчого напису нотаріуса

Виконавчий напис нотаріуса є виконавчим документом, на підставі якого може бути здійснено примусове стягнення з боржника. Тим не менше, нерідко виконавчий напис вчиняється нотаріусами з порушеннями вимог законодавства.

Вибір юрисдикції

Законодавчо не визначено, судами якої юрисдикції повинні розглядатися справи про оскарження нотаріальних дій. У той же час, ні державний, ні приватний нотаріус не є суб'єктом владних повноважень, а тому справи про оскарження нотаріальних дій не розглядаються в порядку адміністративного, а в порядку цивільного судочинства.

Згідно п. 16 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів і визначення підсудності цивільних справ» спори за позовами про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, про повернення стягнутого за виконавчим написом, вирішуються судом в порядку цивільного судочинства за позовами боржників або зазначених осіб до стягувачам, якщо однією із сторін відповідного спору є фізична особа.

 За правилами цивільного судочинства як спір про право у позовному провадженні розглядаються позови про оскарження дій нотаріуса щодо вчинення виконавчого напису, коли йдеться виключно про порушення нотаріусом правил вчинення відповідної нотаріальної дії і при цьому позивачем не порушується питання про захист права відповідно до положень цивільного законодавства.

Пунктом 8 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24 жовтня 2011 року № 10 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» передбачено, що спори між боржниками і стягувачами, а також спори за позовами інших осіб, прав та інтересів яких стосуються нотаріальні дії чи акти, в тому числі про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, про повернення стягнутого за виконавчим написом, вирішуються господарським судом за позовами боржників або зазначених осіб до стягувачам, якщо суб'єктний склад сторін відповідного спору відповідає вимогам ст. 1 ГПК. При цьому нотаріус не може бути відповідачем у господарському процесі, а залучається до участі в ньому в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Вибір підсудності

ЦПК визначає підсудність справ про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса - за місцем її виконання відповідно до ч. 12 ст. 110 ЦПК. Місце виконання рішення визначено ст. 20 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження».

Детальніше дивись за посиланням: http://www.prostopravo.com.ua/