Електронні розрахунки: бути чи не бути?

З 4 січня набула чинності постанова НБУ, згідно з яким гранична сума розрахунків готівкою між фізичною особою і підприємством (підприємцем) протягом одного дня обмежується 50 тисячами гривень. Те ж саме стосується розрахунків між фізичними особами за договорами купівлі-продажу, які підлягають нотаріальному посвідченню.Чим це загрожує?

«За» і «Проти»

Протягом останніх кількох днів дана новація посилено обговорюється вітчизняними ЗМІ і соцмережах. Як зазвичай, коментатори розділилися на прихильників і противників.

Основний аргумент прихильників проста, як граблі: «Це правильно, тому що так прийнято у всьому цивілізованому світі. Потрібно взагалі забувати про готівку і переходити на електронні розрахунки». Залишимо це лукавство на совісті авторів. Сьогодні далеко не скрізь і не завжди електронні розрахунки витісняють готівкові гроші, хоча тенденція дійсно має місце.

Більш просунуті коментатори вважають, що дана міра покликана забезпечити контроль великих витрат громадян з боку держави для подальшого співставлення їх (видатків) з доходами. З цим аргументом важко не погодитися.

Далі передбачається, що захід сприятиме поверненню грошей в банківську систему, що дозволить банкам знизити ставки за кредитами. Цей аргумент справедливий лише частково. Дійсно, гроші будуть заходити в банки, але очікувати зниження ставок по кредитах не варто з цілого ряду причин.

Голос супротивників заходи набагато слабкіше. Однак їх основний аргумент збігається з аргументом прихильників – посилення контролю витрат громадян з боку держави, ніж противники заходи бачать загрозу.

За великим рахунком, дискусія несвідомо крутиться навколо основного питання: що краще – готівкові або безготівкові розрахунки? І відповідь на нього далеко не однозначна.

Безготівкові розрахунки в пріоритеті?

Безумовно, для держави безготівкові розрахунки краще, оскільки система забезпечує додатковий контроль над громадянами. Система вигідна і для банків, оскільки додаткові операції (відкриття рахунки, транзакції, довідки тощо) забезпечують додаткові доходи, і навіть для підприємств, оскільки зменшує витрати на інкасацію.

А ось для громадян повна відмова від паперових грошей загрожує суттєвим обмеженням особистих свобод. У перспективі карткові розрахунки означають не тільки пасивний контроль, але й активне втручання в справи громадян. Якщо всі ваші гроші зберігаються на картці, ви є їх власником лише умовно. За певних обставин банк без вашого відома може їх списати частково або навіть повністю, заблокувати картку, навіть проконтролювати ваше місцезнаходження. В принципі, ніщо не заважає прийняти закон, що дозволяє банкам (або навіть зобов'язує їх) списувати з вашого рахунку, наприклад, відсотки за кредитами або комунальні платежі. Можна блокувати певні покупки, наприклад, квитки за кордон при наявності заборгованостей чи інших обмежень. Зрештою, може впасти банк, що для сучасної України надзвичайно актуально.

Бути може, карткові розрахунки більш безпечні з точки зору збереження грошей? Дійсно, вам не загрожує, що ваша заначка истлеет у погребі, її з'їдять миші або ви просто забудете, куди її засунули. Звичайно, ваші гроші не витягнуть з кишені, але запросто можуть витягнути картку. А далі, можливість нею скористатися без вашого відома – всього лише питання технологій, які сьогодні розвиваються куди як стрімко. Словом, повний перехід на безготівкові розрахунки навряд чи вирішить проблему збереження грошей, зате істотно обмежить ступінь вашої особистої свободи.

Зрозуміло, це відбудеться не відразу. В нинішніх умовах обмеження НБУ досить легко можна буде обійти в магазинах, що працюють за сірими схемами, а вже про ринки і говорити не доводиться. Втім, не варто себе обманювати. Звичайно, повна відмова від паперових грошей це питання не сьогоднішнього і навіть не завтрашнього дня. Однак світова тенденція сьогодні саме така. Глобальний контроль з боку держави і всемогутність банків таять у собі як певні переваги, так і ризики для простих людей.

Джерело: http://hyser.com.ua/business_and_fina...