Чи може громадянин використовувати «товарну» землю?

Громадянин має на праві власності земельну ділянку з цільовим призначенням «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва». Яким чином він може використовувати таку ділянку? Чи може він використовувати її самостійно?

Відповідно до Класифікації видів цільового призначення земельних ділянок, затвердженої наказом Держкомзему від 23.07.10 р. № 548, землі з цільовим призначенням «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва» відносяться до земель сільськогосподарського призначення.

До земель сільськогосподарського призначення належать угіддя, які згідно зі ст. 22 Земельного кодексу (далі – ЗК) поділяються на:

• сільськогосподарські (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);
• несільськогосподарські (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами тощо).

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються в користування громадянам для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва (ч. 3 ст. 22 ЗК).

Власники земельних ділянок зобов’язані забезпечувати використання їх за цільовим призначенням та підвищувати родючість ґрунтів, зберігати інші корисні властивості землі. Вони можуть як самостійно господарювати на землі, так і передавати її в оренду (ст. 90 ЗК). Також вони мають право власності на посіви та насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію тощо.

Таким чином, громадянин – власник земельної ділянки з цільовим призначенням «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва» має право:

• або самостійно використовувати земельну ділянку для задоволення особистих потреб, пов’язаних із вирощуванням сільськогосподарської продукції,
• або надати її в користування (оренду) сільськогосподарському підприємству, у тому числі фермерському господарству, для виробництва товарної сільськогосподарської продукції.

На практиці можлива ситуація, коли земельна ділянка знаходиться всередині єдиного масиву, який використовується спільно декількома особами для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. При цьому громадянин – власник такої земельної ділянки виявляє бажання використовувати її самостійно. У такому разі він може обміняти її на іншу земельну ділянку на межі цього або іншого масиву (ст. 14 Закону від 05.06.03 р. № 899-IV «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»).

Обмін земельними ділянками здійснюється за згодою їх власників відповідно до закону та посвідчується нотаріально. Сільські, селищні, міські ради та районні державні адміністрації в межах своїх повноважень сприяють обміну земельними ділянками.

Зауважимо, що відповідно до пп. «б» п. 15 розд. X «Перехідні положення» ЗК дія мораторію не поширюється на обмін земельними ділянками. При цьому подальше відчуження такої земельної ділянки можливе лише в межах вимог п. 15 розд. X ЗК.