Відповідальність за непроведення індексації

Для кого ця стаття: для керівників, які вагаються, варто чи ні індексувати зарплату працівникам.

Що допоможе зробити: визначити, що дешевше – проіндексувати зарплату працівникам чи сплатити штрафи (а можливо, позбавитись волі) за її непроведення.

Індексація – теж зарплата

Заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу (ст. 1 Закону від 24.03.95 р. № 108/95-ВР «Про оплату праці»). Її складовими елементами є основна й додаткова заробітна плата. Основна – це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці, додаткова – винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці (надбавки, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, тощо).

Індексація грошових доходів населення – установлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг (ст. 1 Закону від 03.07.91 р. № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення»).

Відповідно до пп. 2.2.7 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату від 13.01.04 р. № 5, суми виплат, пов’язаних із індексацією заробітної плати працівників, входять до складу фонду додаткової заробітної плати.

Отже, суми індексації заробітної плати працівника є його заробітною платою. Відповідно відповідальність за порушення порядку проведення індексації аналогічна тій, яка передбачається при порушеннях нарахування основної заробітної плати та інших видів доходів працівника.

Слід зауважити, що до 01.01.15 р. відповідальність не була суттєвою, а в деяких випадках її взагалі не передбачалось. Тож роботодавці «звикли» порушувати норми законодавства про працю в цій частині та не нести за це відповідальності. З 01.01.15 р. ситуація змінилася. Додалася фінансова відповідальність юридичної особи, збільшено розміри штрафів, які можуть бути застосовані до посадових осіб підприємств. Тож розглянемо детальніше, яка відповідальність та за які порушення може настати.

Хто контролює

Перелік органів, уповноважених здійснювати нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю, визначено ст. 259 КЗпП. Так, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, та фізичними особами – підприємцями, які використовують найману працю, здійснюється Державною службою з питань праці (далі – Держпраці) у порядку, визначеному КМУ.

Слід зауважити, що на сьогодні ця служба фактично лише створюється в результаті реорганізації шляхом злиття Державної інспекції з питань праці та Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки, а порядок КМУ ще не затверджено. Проте вважаємо, що після його затвердження Держпраці посилить контрольно-перевірочну роботу та притягатиме до відповідальності винних осіб за порушення у сфері трудових відносин, учинені з 01.01.15 р. Зокрема, такі перевірки можливі за зверненням працівників.

Контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється також податковими органами. З метою перевірки дотримання податкового законодавства вони мають право здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування. Інші центральні органи виконавчої влади здійснюють такий контроль лише на підприємствах, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні.

Слід зауважити, що податкові органи не мають повноважень перевіряти правильність нарахування зарплати, у тому числі індексації. Проте вони контролюють правильність нарахування податків, зокрема ПДФО, який утримується також із сум індексації. А оскільки невиплата індексації (виплата її не в повному розмірі) призводить до недоплати ПДФО до бюджету, податкові органи можуть повідомити відповідний територіальний орган Держпраці про встановлення в ході перевірки факту невиплати (виплати не в повному обсязі) індексації заробітної плати.

Громадський контроль за додержанням законодавства про працю здійснюють професійні спілки та їх об’єднання.

Фінансова відповідальність

Із 01.01.15 р. ст. 265 КЗпП установлено фінансову відповідальність за порушення законодавства про працю. Таким порушенням є несвоєчасна виплата працівникам заробітної плати, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, а також виплата їх не в повному обсязі. Відповідальність визначено у вигляді штрафу у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, установленої законом на момент виявлення порушення. Тобто, якщо факт невиплати (несвоєчасної виплати/виплати не в повному обсязі) індексації зарплати працівника буде виявлено в період з 01.01.15 р. до 30.11.15 р., то штраф становитиме 3 654 грн., з 01.12.15 р. – 4 134 грн. Такі штрафи застосовує Держпраці у порядку, установленому КМУ. Сплата штрафу не звільняє від усунення порушень законодавства про працю. Фінансова відповідальність застосовується до підприємства.

Нагадаю, що відповідно до ст. 115 КЗпП заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, установлені колективним договором або нормативним актом роботодавця. При цьому виплата повинна здійснюватися не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Тобто можна припустити, що відповідальність, визначена ст. 265 КЗпП, може настати навіть у разі невиплати/несвоєчасної виплати авансу (або виплати його не в повному обсязі) більш як за один місяць.

Також із тексту ст. 265 КЗпП не зовсім зрозуміло, як застосовуватиметься такий штраф: за кожний місяць невиплати (несвоєчасної виплати/не в повному розмірі) чи за сам факт? Яким буде штраф, якщо, наприклад, підприємство із січня 2015 року протягом 4 місяців не виплачувало працівникам індексацію і цей факт виявлено у квітні: у розмірі 3 654 грн. чи 10 962 грн. (3 654 грн. х 3 міс.)? Можливо, на ці запитання дасть відповідь порядок, який буде затверджено КМУ.

Адміністративна відповідальність

Відповідно до ст. 41 КУпАП порушення встановлених термінів виплати заробітної плати, а також виплата її не в повному обсязі тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі від 30 до 100 НМДГ (від 510 до 1 700 грн.). За такі правопорушення до відповідальності можуть бути притягнуті як посадові особи підприємства, так і громадянин – суб’єкт підприємницької діяльності.

Повторне протягом року вчинення такого порушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, або ті самі діяння, вчинені щодо неповнолітнього, вагітної жінки, одинокого батька, матері або особи, яка їх замінює й виховує дитину віком до 14 років або дитину-інваліда, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі від 100 до 300 НМДГ (від 1 700 до 5 100 грн.).

Відповідно до ст. 255 КУпАП протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи Держпраці, а розглядати такі справи – районні, районні у місті, міські чи міськрайонні суди (ст. 221 КУпАП).

Несвоєчасна виплата заробітної плати (виплата її не в повному обсязі) є триваючим адміністративним правопорушенням. Зважаючи, що такі справи підвідомчі суду, адміністративне стягнення (штраф) може бути накладено не пізніше як через три місяці із дня його виявлення (ст. 38 КУпАП).

Кримінальна відповідальність

За безпідставну невиплату заробітної плати чи іншої встановленої законом виплати громадянам відповідно до ст. 175 Кримінального кодексу (далі – КК) настає кримінальна відповідальність:

• штраф у розмірі від 500 до 1 000 НМДГ (від 8 500 до 17 000 грн.)
• або виправні роботи на строк до двох років,
• або позбавлення волі на строк до двох років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Якщо таке діяння було вчинене внаслідок нецільового використання коштів, призначених для виплати заробітної плати та інших установлених законом виплат (ч. 2 ст. 175 КК), то застосовується покарання у вигляді:

• штрафу в розмірі від 1 000 до 1 500 НМДГ (17 000 до 25 500 грн.)
• або обмеження волі на строк до трьох років,
• або позбавлення волі на строк до п’яти років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

За таке діяння до відповідальності може бути притягнуто як посадову особу підприємства, так і громадянина – суб’єкта підприємницької діяльності. Рішення про вид відповідальності та міру покарання визначає суд з урахуванням усіх обставин справи. Особа звільняється від відповідальності, якщо до притягнення до кримінальної відповідальності нею здійснено виплату заробітної плати чи іншої встановленої законом виплати громадянам.

Позиція суду

На практиці багато підприємств не виплачують індексацію заробітної плати працівникам, намагаючись не витрачати «зайві» кошти. А працівники, уникаючи конфлікту з роботодавцем, терплять це. Проте працівник має право отримати таку індексацію після звільнення.

Тривалий час суди відмовляли в задоволенні позовних вимог щодо стягнення індексації заробітної плати, мотивуючи тим, що з таким позовом можна звернутися лише протягом трьох місяців із дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Позивачами часто цей строк не дотримувався з тих чи інших підстав.

Проте Конституційний суд у своєму рішенні від 15.10.13 р. у справі № 9-рп/2013 надав офіційне тлумачення норм ст. 233 КЗпП і зазначив таке. Строки звернення працівника до суду за вирішенням трудового спору є однією з гарантій забезпечення прав і свобод учасників трудових правовідносин. При розгляді в позовному провадженні трудового спору про стягнення належної працівникові заробітної плати положення ч. 2 ст. 233 КЗпП підлягають застосуванню у випадках пред’явлення вимог про стягнення будь-яких виплат, що входять до структури заробітної плати. Застосування цих положень не пов’язане з фактом нарахування чи ненарахування роботодавцем спірних виплат.

Отже, на підставі системного аналізу норм чинного законодавства Конституційний суд дійшов висновку, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком, незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

Висновок

З 01.01.15 р. законодавцем конкретизовано та посилено відповідальність за порушення законодавства про працю. До такої відповідальності можуть притягнути як посадову особу підприємства, так і саме підприємство.