Підписуйся на інформаційну страховку бухгалтера
Підписатися

Податковий кредит за операціями із сумнівним контрагентом: судова практика

Право платника податків на податковий кредит не може залежати від порушень, допущених його контрагентом. Так, санкції за зловживання у сфері оподаткування повинні застосовуватися до конкретного порушника і не повинні поширюватися на інших осіб. Крім того, помилки в обов'язкових реквізитах податкових накладних (далі – ПН) контрагента, які не вплинули на суми ПДВ, не є підставою для позбавлення платника податків права на податковий кредит. У спорі з органами ДФС платник податків може відстояти в судовому порядку правомірність віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту (ухвала Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28.11.17 р. у справі № 822/1856/17).

Позивач – ТОВ – сільгоспвиробник, відповідач – Головне управління ДФС в області (далі – орган ДФС).

Посадові особи органу ДФС провели документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на фіскальну службу. У результаті перевірки був зроблений висновок про порушення позивачем вимог п. 192.1, 198.1, пп. «г» п. 198.5, п. 198.6, 200.1, 200.2, пп. 209.15.1 Податкового кодексу (далі – ПК) і заниженні суми ПДВ, що належить у 2016 році до сплати до бюджету сільгоспвиробником за взаємовідносинами з двома контрагентами.

На думку перевіряючих, порушення було допущене внаслідок того, що позивач необґрунтовано сформував податковий кредит у зв'язку з перерахуванням контрагентові-1 передоплати (авансових платежів) за договором про надання послуг з приймання, зберігання сільгосппродукції: ця господарська операція фактично не проводилася, а договір укладено формально. Цей висновок обґрунтовувався таким чином:

  • у контрагента-1 були відсутні виробничі та трудові ресурси для надання послуг в обсягах, передбачених договором;
  • керівником і бухгалтером контрагента-1 була одна й та сама фізособа, яка одночасно була найманим працівником на іншому підприємстві. Пояснити, як їй вдається все це суміщати, фізособа не змогла;
  • інших найманих працівників, як і основних засобів, у контрагента-1 немає.

У ході перевірки позивач не надав доказів розумної економічної причини (ділової мети) укладення з контрагентом-1 договору, вартість якого значно перевищує договірні розцінки, узгоджені на дату укладення аналогічного договору з іншим контрагентом.

Повна версія доступна тільки передплатникам

Кращі матеріали