ГФС о реализации других переходных положений НКУ

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 15.06.2017                      № 1958/4/99-99-12-02-03-13

Міністерство фінансів України

Комітет Верховної Ради України з питань податкової та митної політики

Про реалізацію інших перехідних положень Податкового кодексу України

Державна фіскальна служба України, керуючись п.п. 2 п. 3 та з метою забезпечення виконання п.п. 4 п. 4 Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року № 236, пропонує погодити позицію ДФС щодо механізму застосування норм п. 38 підрозділу 10 Перехідних положень Податкового кодексу України (далі – Кодекс) щодо справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (далі – Податок на майно) та єдиного податку четвертої групи (далі – Єдиний податок).

Спеціальні норми п. 38 підрозділу 10 Перехідних положень Кодексу в редакції Закону України від 23 березня 2017 року № 1989-VIIІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо уточнення деяких положень та усунення суперечностей, що виникли при прийнятті Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» (далі – Спеціальні норми) з 15 квітня
2017 року встановили особливий порядок оподаткування Податком на майно та Єдиним податком для об’єктів, що розташовані на тимчасово окупованій території та/або на території населених пунктів, які розташовані на лінії зіткнення (далі – Територія).

Зокрема, на період з 14 квітня 2014 року до 31 грудня року, в якому буде завершено антитерористичну операцію, Спеціальними нормами з 1 січня
2017 року виключено із об’єктів оподаткування Податком на майно та Єдиним податком розташовані на тимчасово окупованій території та/або на території населених пунктів на лінії зіткнення такі об’єкти:

об’єкти житлової та нежитлової нерухомості (п.п. 38.6 п. 38 підрозділу 10 Перехідних положень Кодексу);

земельні ділянки (п.п. 38.8 п. 38 підрозділу 10 Перехідних положень Кодексу).

Обов’язок платників податків подавати податкові декларації за кожний встановлений Кодексом звітний період, в якому виникають об’єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларування, щодо кожного окремого податку, платником якого він є, встановлений п. 49.1 ст. 49 Кодексу.

Зважаючи на приписи Спеціальних норм у період з 14 квітня 2014 року по дату набрання чинності вказаних норм (далі – Період) не виникав обов’язок платників Податку на майно та Єдиного податку щодо складання та подання податкової звітності.

За таких обставин до вказаної категорії платників передбачені ст. 120 Кодексу підстави щодо застосування санкцій за неподання або несвоєчасного подання податкової звітності не виникають. Водночас прийняті органами ДФС у вказаному Періоді рішення щодо застосування таких санкцій підлягають скасуванню на підставі розпорядження уповноваженої особи відповідного територіального органу за місцезнаходженням об’єкта оподаткування.

З метою узгодження розміру грошових зобов’язань платників податків відповідно до приписів Спеціальних норм, суб’єкти господарювання, які до набрання чинності належали до категорії платників Податку на майно та Єдиного податку уточнюють узгоджені у Періоді податкові зобов’язання керуючись нормами ст. 50 Кодексу.

Санкції для грошових зобов’язань вказаного Періоду не застосовуються, а нараховані – підлягають скасуванню на підставі розпорядження уповноваженої особи відповідного територіального органу за місцезнаходженням об’єкта оподаткування.