Передача коштів між місцевими бюджетами

 Статтею 7 Бюджетного кодексу України (далі - Кодекс) та статтею 61 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" надано право органам місцевого самоврядування самостійно визначати напрями використання бюджетних коштів відповідно до законодавства України. Змінами до Кодексу, які набрали чинності 01.01.2015 р., значно розширено права місцевих органів влади та надано їм повну бюджетну самостійність у прийнятті рішень.

Тобто остаточне визначення напрямів використання бюджетних коштів належить до компетенції відповідних органів місцевого самоврядування та місцевих органів виконавчої влади. Бюджетним кодексом України дозволяється місцевим радам передбачати у відповідних бюджетах міжбюджетні трансферти.

Види міжбюджетних трансфертів між місцевими бюджетами визначені статтею 101 Кодексу. Умови надання субвенцій, зазначених у цій статті, у т. ч. і іншої субвенції, визначаються відповідним договором сторін, який є невід'ємною частинної відповідних рішень місцевих рад про передачу коштів між місцевими бюджетами. Отже, у разі наявності ресурсу, місцева рада має право спрямувати надлишкові кошти відповідного бюджету іншому місцевому бюджету.

Рішення про передачу бюджетних ресурсів приймається обома місцевими радами та затверджується у відповідних місцевих бюджетах.

Так, сільська рада має право спрямувати кошти сільського бюджету у вигляді іншої субвенції районному бюджету. Умови використання районною радою коштів, що передаються (у т. ч. на оплату поточних та капітальних видатків бюджетних установ, включаючи погашення бюджетних зобов'язань минулих років, узятих на облік у органах Казначейства), повинні бути викладені у спільному договорі між надавачем субвенції та її отримувачем.

Прийняття такого рішення не суперечить чинному законодавству, а саме положенням статті 85 Кодексу. Адже кошти із сільського бюджету отримує не бюджетний заклад, а районний бюджет. Утримання бюджетного закладу проводиться з районного бюджету згідно з кошторисом такого закладу.

Зазначаємо, що на утримання кожного бюджетного закладу складається один кошторис видатків, що є основним документом, у якому зазначаються джерела фінансування видатків та їх обсяг (за економічною класифікацією видатків), визначений рішенням про бюджет.

У разі передачі цільових коштів до районного бюджету з бюджету села джерелами проведення видатків на утримання такого закладу є трансферт з сільського бюджету та доходи районного бюджету. З приводу уникнення нецільового використання бюджетних коштів наголошуємо, що нецільовим використанням бюджетних коштів є їх витрачання на цілі, що не відповідають визначеним статтею 119 Бюджетного кодексу України.

Отже, місцеві органи влади повинні чітко дотримуватись умов діючого бюджетного законодавства.

Лист МФУ від 24.11.2015 р. N 31-05230-10-10/36011