Лист МГУ ДФС - ЦО по ОКП від 12.03.2016 р. № 5320/10 / 28-10-06-11
Ліквідація основних виробничих і невиробничих засобів платника податків за його самостійним рішенням для цілей оподаткування прирівнюється до постачання таких основних засобів за звичайними цінами, але не нижче ринкової балансової вартості на момент ліквідації (п. 189.9 ПКУ). Ця норма не поширюється на випадки, коли такі основні засоби ліквідуються у зв'язку з форс-мажорними обставинами, а також без згоди платника податків (наприклад, у разі розкрадання ОЗ), і це підтверджується відповідним документом про розбирання, перетворення або згідно з чинним законодавством, внаслідок чого основні засоби, виробничі і невиробничі, не можуть використовуватися за своїм первісним призначенням.
Непридатність основних засобів для використання, недоцільність і неефективність їх ремонту і модернізації підтверджується згідно з пп. 41 і 43 Методрекомендацій з обліку основних засобів, затверджених Мінфіном від 30.09.2003 р № 561. Для оформлення відповідних документів на підприємстві створюється постійно діюча комісія.
Така комісії:
Списання основних засобів у бухгалтерському обліку відбувається після затвердження (погодження) відповідних документів посадовою особою підприємства, уповноваженою приймати відповідні розпорядження (або керівним органом). Типові форми актів списання затверджені наказом Мінстату від 29.12.1995 р № 352.
Про визначення ринкової ціни. При самостійній ліквідації ОЗ платником податків податкові зобов'язання за такими необоротними активами визначають виходячи з їх ринкової ціни на момент такої ліквідації, за правилами, визначеними пп. 14.1.219 ПКУ, але не нижче їх балансової вартості. Якщо при ліквідації ОЗ обов'язковим є проведення оцінки, податкові зобов'язання визначаються виходячи з вартості об'єкта оцінки, але не нижче їх балансової вартості.