Порядок надання матеріального забезпечення за рахунок коштів ФСС з ТВП сумісникам

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України   Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від 23.09.1999 № 1105 , (далі - Закон), право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв‘язку з тимчасовою втратою працездатності мають громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана ВерховноюРадою України.

Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), якщо інше не передбачено законом.

Матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності застрахованим особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту), призначаються та надаються за основним місцем роботи (крім допомоги по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомоги по вагітності та пологах, які надаються за основним місцем роботи та за сумісництвом у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України) (ст. 30 Закону).

Розглянемо більш ретельно питання призначення та нарахування допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах у разі роботи за сумісництвом.

Підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах у разі роботи за сумісництвом є копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника і печаткою за основним місцем роботи (ч. 1 ст. 31 Закону).

Відповідно до п. 30 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням № 1266 від 26.09.2001 р., у разі коли на момент настання страхового випадку застрахована особа працює за сумісництвом, обчислення середньої заробітної плати здійснюється страхувальниками окремо за основним місцем роботи та за сумісництвом. Розрахунковий період у такому разі визначається за кожним місцем роботи окремо, відповідно до вищезазначеного Порядку.

Страхові виплати та оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця здійснюються на підставі копії виданого в установленому порядку листка непрацездатності, засвідченої підписом керівника і скріпленої печаткою за основним місцем роботи, та довідки про середню заробітну плату за основним місцем роботи. Якщо особа працює на кількох роботах за сумісництвом, додатково додаються довідки про середню заробітну плату за місцями роботи за сумісництвом.

У такому разі сумарна заробітна плата, з якої розраховуються виплати, за місяцями розрахункового періоду за основним місцем роботи та за місцем (місцями) роботи за сумісництвом не може перевищувати розміру максимальної величини бази нарахування єдиного внеску.

Приклад обчислення середньоденної заробітної плати для нарахування виплат по тимчасовій непрацездатності наведено у п. 9 розділу ІІІ Наказу «Про затвердження прикладів обчислення середньої заробітної плати (доходу) за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування» №1022 від 21.10.2015 р.

Джерело: http://www.fse.gov.ua/fse/control/kie...