Закон про ТОВ: чим він стане в пригоді підприємцям

Як його писали й що нового він принесе

6 лютого у другому читанні був прийнятий законопроект №4666 про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю. Він закладає нові підходи до діяльності ТОВ, враховуючи при цьому загальносвітову практику в даній сфері. Анна Зоря, партнер Corporate and M&A practice АО «Арцінгер», яка входила до складу робочої групи з підготовки проекту цього закону, спеціально для Mind розповідає, чому ця подія матиме далекосяжні наслідки не лише для самої юридичної спільноти, а й у першу чергу – для бізнесу в цілому. А також пропонує коротко розглянути, які переваги підприємці можуть отримати з положень закону, і що для цього потрібно зробити.

За статистикою, великий прошарок українського бізнесу формують саме товариства з обмеженою відповідальністю, адже їх налічується понад 500 000. Утім, незважаючи на такий значний кількісний показник, цей бізнес до сьогоднішнього дня повинен був функціонувати не просто в дуже рудиментарному (закон «Про господарські товариства» був прийнятий ще в далекому 1991 році), але і в доволі суворому законодавчому середовищі. Така ситуація не лише не дозволяла використовувати товариства з обмеженою відповідальністю як ефективну оболонку для залучення інвестицій ззовні, але і самим учасникам товариств надавала лише мізерну частину свободи у вибудовуванні внутрішньокорпоративних відносин, а також вирішенні корпоративних конфліктів.

Наприклад, учасники товариства мали можливість на свій розсуд закріпити в статуті компанії важливі для них правила – зокрема, щодо порядку прийняття рішень на зборах – лише тоді, коли закон це прямо дозволяв. Крок вправо, крок вліво – і вже створювалася проблема потенційного заперечування дій учасників та/або самої компанії, просто тому, що такі дії прямо не вписувалися, так би мовити, в канву дозволеного законом.

І саме цей аспект найбільш кардинально зазнав змін завдяки новому закону: відбулося зміщення парадигми законодавчого регулювання, при якій пріоритет тепер надається свободі розсуду учасників компаній в налаштуванні того, як повинен працювати їхній бізнес. І закон тепер – не суворий наглядач, а лише засіб балансування прав та інтересів різних груп осіб, а також засіб захисту сумлінних учасників від можливих зловживань.

У чому полягають ключові новації? Закон закріпив принцип диспозитивності (тобто пріоритет свободи розсуду), яка проявляється в наступному.

Учасникам дозволено укладати так звані корпоративні договори. Тут варто відзначити, що сам по собі цей правовий інститут не новий, адже ще в березні 2017 року парламент прийняв окремий закон про корпоративні договори. Однак, оскільки він до сьогоднішнього дня так і набрав чинності, умовно залишимо його поза дужками і не сприйматимемо як реальний інструментарій у рамках названого закону. Так ось, саме корпоративний договір вже давно став у світовому бізнес-середовищі одним з найважливіших інструментів і для учасників, і для інвесторів у рамках вибудовування бізнесу. По суті, це та сама приватноправова угода сторін, але така, що стосується корпоративних питань. Наприклад, як голосувати на загальних зборах, які питання вимагають одностайності всіх учасників, які обмеження можуть застосовуватися щодо відчуження корпоративних прав на користь третіх осіб, як вирішувати тупикові ситуації, що виникають між учасниками (особливо якщо є множинність інтересів), тощо. Тепер усі ці домовленості мають отримати захист з точки зору права.

Наступний приклад. Досить часто за участі іноземного капіталу виникає необхідність впровадження в корпоративну структуру товариства наглядової і контролюючої надбудови, що відповідає за контроль над менеджментом компанії – наглядової ради. І якщо щодо акціонерних товариств законодавство дуже структуровано і чітко визначає компетенцію такого органу і порядок прийняття ним рішень, то щодо товариств з обмеженою відповідальністю закон «Про господарські товариства» не говорив навіть про саму можливість існування такого органу. Отже, виникало питання – а закон взагалі передбачає можливість його створення, і які ж саме питання такий орган уповноважений ухвалювати, яка юридична сила рішень, прийнятих таким квазі-органом управління?

Новий закон тепер однозначний в цьому аспекті: наглядовій раді в товариствах – бути, і сам по собі такий орган наділений важливими повноваженнями. Таким чином, для інвесторів знімається значний тягар у частині необхідності контролювати діяльність і формально погоджувати дії менеджменту безпосередньо через збори. Тепер це можуть робити довірені особи власників – члени наглядової ради. Як наслідок, у системі корпоративних погоджень з'являється більше гнучкості.

Крім концептуально нового підходу до звичних у наших реаліях питань (наприклад, пов'язаних з формуванням статутного капіталу, розподілу компетенції органів управління), закон також передбачає такі нові механізми, як безвідклична довіреність (один з ключових інструментів для реалізації опціонів і так званих прав tag along/drag along – прав приєднання до продажу корпоративних прав), а також регулювання значних правочинів та правочинів із заінтересованістю.

Які акценти робилися при підготовці? У процесі розробки законопроекту важливо було врахувати інтереси всіх стейкхолдерів, але в першу чергу – дотримати інтереси ринку, виходячи з нинішніх реалій і його потреб. А також виробити збалансований підхід до регулювання такої важливої організаційно-правової форми, як товариство з обмеженою відповідальністю.

Справжнім подоланням «смуги перешкод», наприклад, стало обговорення норм, що стосуються успадкування корпоративних прав, застави часткою і вже згаданих питань значних правочинів та правочинів із заінтересованістю. Активні дебати під час обговорення викликало також питання виключення учасника з товариства. Дискусії зачіпали концептуальні цивільно-правові та корпоративні питання. У підсумку, ми вважаємо, що досягли золотої середини з найгостріших питань. А все, що не було охоплено законом, формуватиметься виходячи із судової практики, яка, хочеться сподіватися, буде заснована на застосуванні принципу диспозитивності як основоположного.

У чому сильні і слабкі сторони документа і як бізнесу адаптуватися до його дії? Як одна з тих, хто був безпосередньо причетний до народження згаданого закону, зазначу, що в документі сильних сторін набагато більше, ніж слабких. Найголовніше – в результаті його прийняття вигоду отримають усі: незалежно від масштабу бізнесу і множинності інтересів, які в ньому задіяні.

Так, великим товариствам з великою кількістю учасників, так само як і товариствам з участю іноземного капіталу, прийняття закону дозволить виробити і запустити оптимальну і реально працюючу структуру корпоративного управління. А також – максимально захистити інтереси учасників, у тому числі міноритарних. Наприклад, законом передбачена можливість встановлення заборони на розмиття частки учасника – це надзвичайно важлива новела.

Для невеликих же товариств важливою новацією є значне зменшення формалізму. Наприклад, кількість обов'язкових питань, які повинні бути відображені в статуті, зменшується всього до трьох – назва компанії, органи управління товариства (їхня компетенція та порядок прийняття ними рішень) та порядок вступу і виходу з товариства. Тобто, з набуттям чинності закону вже не буде необхідності кожного разу перереєструвати статут у разі зміни статутного капіталу або складу учасників товариства.

Як завершення слід звернути увагу представників бізнесу ось на що: з прийняттям закону і статут товариства, і корпоративний договір стають не просто юридичною формальністю. Тепер це – дуже ефективний інструментарій для закріплення комерційних домовленостей між учасниками (а також потенційними кредиторами та інвесторами) про те, як працюватиме бізнес. І тому надзвичайно важливо правильно структурувати і прописувати такі документи.

А для юристів важливим є те, що відтепер робота з вироблення та налаштування ефективної моделі корпоративного управління, закріплення цієї моделі на папері (статут, корпоративний договір) стане одночасно і творчою, і досить комплексною. Такою, яка вимагає високої кваліфікації, а також глибоких знань у практичних аспектах того, як працюють ті чи інші правові інститути.

Джерело: https://mind.ua/openmind/20181526-zak...