Преюдиціальність у податковому праві: межі застосування

Незважаючи на очікування, фіскальні нововведення, які почали діяти з 2016 року, не вносять кардинальних чи системних змін до податкового законодавства. Проте, як видається, дедалі більшу увагу правників привертає преюдиціальність у податковому праві, адже в останніх законодавчих новелах немає чіткого бачення: чи є остаточним та «авторитетним» для ухвалення судового рішення в податковій справі інший вердикт?

Європейська практика

Найчастіше в цій категорії справ суди зважають на рішення Європейського суду з прав людини у справах «Інтерсплав» проти України», «Булвес» АД проти Болгарії», «Бізнес супорт центр» проти Болгарії». Але чи захищають останні повною мірою права платника податків?

Осучаснене слово «преюдиціальність» усе частіше тепер використовується в дусі судових баталій. Згідно з дефініцією — це прийняття без доказування та перевірки фактів, які були встановленні процедурно іншим судом в іншій справі. У сучасних умовах преюдиціальність дає так званий привілей стороні у справі повторно не доказувати такі факти для обгрунтування своїх позовних вимог, а іншій стороні не дає права спростовувати ці факти іншими засобами доказування.

Якщо суд дійде висновку, що обставини спору протилежні чи колізійні визначеним під час слухання іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу слід вирішити відповідно до тих обставин, які безпосередньо встановлені судом, котрий її розглядає. Тому можна дійти висновку, що сторона у справі може заперечувати преюдиціальні факти належними та допустимим доказами й суд повинен ці заперечення розглядати й оцінювати.

Отже, як бачимо, висновок ЄСПЛ полягає в тому, що державні органи не повинні поширювати негативні наслідки на інших осіб за відсутності зловживань з їхнього боку.

Спірна позиція

Результатом тривалих дискусій серед законодавців, експертів та урядовців щодо розроблення та впровадження повномасштабної податкової реформи, що мали місце у 2015 році, став досить компромісний законопроект, яким вносилися лише так звані дотичні непрямі зміни. Вони незначні порівняно з іншими проблемами в податковому законодавстві, які слід було б розв’язати. Йдеться, скажімо, про:

• податковий кредит та, відповідно, бюджетне відшкодування;

• компетенцію адміністративних судів у податкових спорах;

• преюдиціальність та її значення для платника й інших суб’єктів податкових правовідносин.

Фіскальні новели мають низку суттєвих недоліків. Поряд з тим зміни до Податкового кодексу

дозволили прийняти бюджет 2016 року та виконати вимоги програми МВФ.

Нині законодавство України передбачає імперативність урахування адміністративними судами фактів, установлених в аналогічних справах. Для прикладу, обставини, встановлені рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються під час розгляду інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини (відповідно до ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства).

Однак наявність такої обов’язкової норми не стала перешкодою для формування в правозастосовній діяльності протилежних висновків. Згідно з позицією ВАС, викладеною в листі від 14.11.2012 №2379/12/13-12, передбачене ч.1 ст.72 КАС звільнення від доказування не має абсолютного характеру й не повинне сприйматись як неможливість доведення в суді фактів, установлених в іншому рішенні. До того ж у листі зазначається, що не повинні сприймати як обов’язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені в судових рішеннях в інших адміністративних, цивільних чи

господарських справах. Разом з тим суд має оцінити належні та допустимі докази за правилами ст.86 КАС, якщо учасник адміністративного процесу ці обставини заперечує.

Докладніше дивись за посиланням: http://zib.com.ua/