Чи допускати податковий орган до проведення перевірки та що потім робити з адміністративним арештом?

Напевно, одним з перших питань, яке виникає у платника податків, коли до нього в двері стукають співробітники податкової служби, це «Пускати чи не пускати?». І що потім доведеться робити в кожному випадку розвитку подій.

По суті, єдина підстава, що дозволяє платнику податків не допустити податкову службу до перевірки, зафіксовано в ст. 81 ПКУ: Непред'явлення або неотправка у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) документів, супроводжуючих податкову перевірку, або пред'явлення документів, оформлених з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Тобто перше, що потрібно зробити - перевірити у перевіряючих направлення на проведення перевірки, копію наказу про проведення перевірки, службове посвідчення працівників.

Якщо вони не відповідають вимогам законодавства або, більш того, відсутні - Ви маєте повне право не допустити прийшли до Вас осіб до проведення перевірки. В цьому випадку потім Вам буде необхідно подавати позов до суду, щоб уже в судовому порядку визнати наказ про призначення перевірки неправомірним.

Тут є одне «АЛЕ»: якщо Ви допустили службових осіб до проведення перевірки, а потім отямилися і вирішили, що вона неправомірно призначена - подавати в суд про визнання наказу про призначення перевірки неправомірним не має сенсу. ВАСУ стоїть на позиції (і з ним, в принципі, важко не погодитися), що якщо платник податків допустив службових осіб контролюючого органу до проведення перевірки відповідно до наказу, надав відповідні документи, але мав право не допустити до проведення перевірки - він не скористався наданим йому правом, визнавши проведення перевірки правомірним. Якщо допуск до перевірки було здійснено, в подальшому предметом розгляду в суді повинна бути лише суть виявлених порушень законодавства.

Виняток становлять накази про проведення невиїзних чи камеральних перевірок, оскільки платник податків не може висловити свою незгоду з правомірністю призначення перевірки шляхом недопуску до такої перевірки. Але знову ж таки, дане процедурне порушення (невідповідність наказу про проведення перевірки) має бути не єдиним правопорушенням податкового органу, суд у своєму рішенні повинен враховувати і порушення матеріального права.

Платник податків під час проведення податкової перевірки зобов'язаний розписатися в направленні на перевірку. Відмова від такого підписання тягне за собою складання податковим органом акта про відмову, що, в свою чергу, є підставою для початку проведення перевірки.

Перед тим, як службові особи приступлять до проведення перевірки, рекомендуємо запропонувати їм розписатися в журналі реєстрації перевірок. ПКУ не передбачає такого обов'язку у податкових службовців, але Указ Президента України від 23.07.1998 № 817/98 та Лист ДПАУ від 24.05.2011 № 5099/К/17-0514 вказують такий обов'язок перевіряючих.

Другий варіант розвитку подій - Ви прийняли рішення не допускати перевіряючих до перевірки. Їх наступні дії будуть складатися в складанні акта про недопуск до перевірки і подальшому накладення адміністративного арешту.

Однією з підстав застосування адміністративного арешту є відмова платника податків від проведення документальної перевірки за наявності законних на те підстав (ст. 94.2.3 ПКУ).

Буквальне тлумачення цієї норми дозволяє зробити висновок, що це стосується виключно документальних перевірок, але судова практика, яку ми не можемо не враховувати, поширює цю норму і на фактичні перевірки теж, тому необхідно бути готовими і до цієї ситуації.

Порядок застосування адміністративного арешту:

- прийняття відповідного рішення керівником контролюючого органу;

- відправка рішення платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження майна;

- подача в перебігу 24х годин до суду першої інстанції клопотання про підтвердження обгрунтованості адміністративного арешту;

- протягом 96 годин суд виносить постанову про задоволення клопотання або відмовляє в його задоволенні.

Виходячи з цієї процедури стає зрозуміла необхідність складання акта про недопуск до проведення перевірки. Так як перевіряючі можуть не встигнути підготувати і подати в суд клопотання про адміністративний арешт на протязі 24 годин, вони можуть, не складаючи акта про недопуск, прийти ЩЕ РАЗ на ЦЮ Ж ПЕРЕВІРКУ з ВЖЕ ПІДГОТОВЛЕНИМ клопотанням, і вже після складання акту про недопуск до перевірки відразу ж подати його до суду.

З огляду на вищезазначене, рекомендуємо:

- в акті про недопуск на перевірку вказувати обгрунтовані причини недопуску;

- просити надати копію акта. У разі відмови - складати власний акт;

- в той же день проінформувати податковий орган листом про факт недопуску до перевірки;

- подати позовну заяву до суду, в якому оскаржити наказ про проведення перевірки та прікложіть копію листа до податкового органу з відміткою канцелярії про прийняття, який підтверджує факт недопуску до перевірки.

У цьому випадку Ви будете мати всі необхідні докази доведення в суді відсутність підстав для застосування адміністративного арешту (пропуск податкової передбачених законодавством строків звернення до суду).

Важливий нюанс: суд, при розгляді клопотання податкового органу про застосування адміністративного арешту, відмовляє у прийнятті клопотання, якщо з поданих матеріалів вбачається спір ПРО ПРАВО. У цьому випадку позов, який Ви подасте з метою скасування наказу про проведення перевірки, і буде тим самим спором про право, на підставі якого суд відмовить податковому органу в застосуванні адміністративного арешту.

За такою ж схемою можна подавати позов з оскарженням рішення про застосування адміністративного арешту.

Джерело: http://profit-news.blogspot.com/2016/...