Поліпшення та ремонти необоротних активів бюджетних установ у світлі впровадження НП(С)БОДС

Незважаючи на урядові обмеження щодо здійснення поліпшень і ремонтів необоротних активів, установлені постановою КМУ від 01.03.14 р. № 65 (із змінами), одними з найпоширеніших на семінарах запитань, які потребують тлумачення, залишаються саме запитання, пов’язані із здійсненням цих заходів у бюджетних установах відповідних галузей, яким дозволено такі видатки.

У представлених відповідях системно розкрито вимоги бюджетного законодавства та сучасні вимоги до бухгалтерського обліку, надано поради бухгалтерам, як полегшити свою професійну діяльність, уникнути порушень та їх наслідків. Наведені відповіді будуть цікаві всім бухгалтерам бюджетної сфери, оскільки в них визначено загальні підходи до вирішення фахових питань у контексті впровадження національних положень(стандартів) бухгалтерського обліку в державному секторі (далі – НП(С)БОДС) , у тому числі шляхом організації роботи бухгалтерської служби.

ЗАПИТАННЯ: У п. 2 розд. VІ Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів суб’єктів державного сектора, затверджених наказом Мінфіну від 23.01.15 р. № 11 із змінами (далі - Методрекомендації з бухобліку ОЗ), визначено, що рішення про характер і ознаки здійснюваних суб’єктом держсектора робіт, спрямованих на поліпшення ОЗ чи на підтримання об’єкта у визначеному первісно стані, приймається керівником на підставі аналізу існуючої ситуації та суттєвості таких витрат.

 Чи може керівник бюджетної установи, зважаючи на ці рекомендації, визначати характер проведених витрат після їх здійснення? Що є пріоритетним: вимоги бюджетного законодавства щодо визначення та обґрунтування видатків(або на поліпшення, або на ремонт) на стадії планування, чи Методрекомендації з бухобліку ОЗ щодо прийняття рішення про характер та ознаки робіт та їх відображення в бухобліку за фактом отримання результатів?

ВІДПОВІДЬ: Слід зазначити, що діяльність бюджетних установ здійснюється відповідно до вимог бюджетного законодавства, яке регулює їх відносини в бюджетному процесі, і має певні особливості та відмінності від діяльності підприємств. При цьому вимоги бюджетного законодавства стосовно господарської діяльності бюджетної установи є більш пріоритетними за інші. Про це сказано в ч. 2 ст. 4 Бюджетного кодексу (далі – БК): «… якщо іншим нормативно-правовим актом бюджетні відносини визначаються інакше, ніж у цьому Кодексі, застосовуються відповідні норми цього Кодексу». У свою чергу, бюджетний процес є комплексом взаємопов’язаних послідовних стадій: складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання, а також контролю за дотриманням бюджетного законодавства (пп. 10 ч. 1 ст. 2 БК). При цьому принцип обґрунтованості передбачає обов’язковість формування розрахунків надходжень і витрат бюджету відповідно до затверджених методик та правил (пп. 5 ч. 1 ст. 7 БК) з урахуванням цілей бюджетної програми або бюджетних заходів, фінансових можливостей державного та місцевих бюджетів, особливостей (обмежень, пріоритетності витрат тощо) бюджетного процесу в конкретному бюджетному році. Так, відповідно до п. 1** Заходів, наведених у додатку до постанови КМУ від 01.03.14 р. № 65 (із змінами), бюджетним установам заборонено проведення ремонту приміщень (крім приміщень, що перебувають в аварійному стані, приміщень міністерств, утворених починаючи з 2015 року, приміщень навчальних, оздоровчих, санаторно-курортних закладів та реабілітаційних установ, ремонт яких здійснюється за рахунок коштів спеціального фонду з метою дотримання вимог санітарних норм та норм пожежної безпеки для забезпечення навчально-виховного процесу, оздоровлення дітей, санаторно-курортного лікування ветеранів війни, інвалідів та реабілітації дітей-інвалідів, приміщень пунктів тимчасового розміщення біженців і пунктів тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні; крім робіт, пов’язаних з реалізацією Угоди (у формі обміну нотами) між Урядом України та Урядом Японії про надання грантової допомоги для реалізації проекту “Оновлення освітлювального обладнання Харківського державного академічного театру опери та балету імені М.В. Лисенка”).

Тобто в ідеалі відображення здійсненої господарської операції бюджетної установи в бухгалтерському обліку має бути результатом законно здійснених попередніх дій відповідними посадовими особами бюджетної установи, а саме: детально обґрунтованих розрахунків до кошторису, затвердження відповідних бюджетних асигнувань у кошторисі, річного плану закупівель, визначення відповідного предмета закупівлі, взяття бюджетних зобов’язань (укладення договору), проведення платежів (виконання кошторису за відповідними напрямами видатків), отримання результату (матеріальних цінностей, робіт, послуг). Зазначений комплекс здійснених попередніх заходів і визначатиме відображення господарських операцій у бухгалтерському обліку та фінансовій і бюджетній звітності. Тому керівник бюджетної установи у звичайних умовах діяльності повинен приймати рішення на підставі заздалегідь наданих структурними підрозділами або комісією відповідних матеріалів (актів, протоколів, висновків експертів тощо) про необхідність здійснення ремонту або поліпшення ОЗ на етапі планування кошторису видатків на наступний бюджетний рік. А підтвердженням його рішень та результатів будуть дії відповідальних осіб структурних підрозділів бюджетної установи з виконання кошторису і дані бухгалтерського обліку та звітності за відповідними напрямами видатків бюджетних програм. Адже оцінка ефективності бюджетних програм здійснюється на підставі аналізу результативних показників, які підтверджуються офіційною державною статистичною, фінансовою та іншою звітністю, даними бухгалтерського, статистичного та внутрішньогосподарського (управлінського) обліку (ч. 5, 6 ст.20 БК). Ще більше: «… результати оцінки ефективності бюджетних програм підписуються керівником бюджетної служби головного розпорядника» (п. 3 наказу Мінфіну від 17.05.11 р. № 608).

І на останок зазначу, що в Методрекомендаціях з бухобліку ОЗ не визначено період, коли керівник установи робить свої висновки: до початку виконання робіт (надання послуг), чи після . І тому немає ніяких сумнівів із приводу послідовності дій: лише відповідно до бюджетного законодавства, оскільки в противному разі наслідки іншого підходу можуть призвести до нецільового використання бюджетних коштів.

ЗАПИТАННЯ: У практичній діяльності бухгалтера виникають складнощі та проблеми з відображенням господарських операцій, пов’язаних або з поліпшенням об’єкта ОЗ, або з їх ремонтом. Що взагалі має знати про ці заходи бухгалтер і яка його відповідальність?

ВІДПОВІДЬ: Є загальні правила, які стосуються відображення абсолютно всіх господарських операцій. Вони є результатом конкретних дій, діяльності бюджетної установи і мають підтверджуватися документально.

Звичайно, за будь-яких обставин підставою для відображення господарських операцій у бухгалтерському обліку є первинні документи, які фіксують факт їх здійснення. При цьому бюджетні установи можуть використовувати як загальновстановлені форми, так і розроблені самостійно. Єдина рекомендація: розроблені форми повинні містити всі обов’язкові реквізити, притаманні первинці (ч. 2 ст. 9 Закону від 16.07.99 р. № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», далі - Закон № 996 і п. 3.4 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.95 р. № 88, далі - Положення № 88).

 Насправді на практиці, при здійсненні в бюджетній установі поліпшень ОЗ або їх ремонтів, не завжди легко бухгалтеру  визначитися, куди віднести ті чи інші витрати, хоча для цілей бухгалтерського обліку дуже важливо правильно їх класифікувати. А для цього працівники бухгалтерської служби повинні бути обізнаними з відповідними нормативними актами, відрізняти поняття «ремонт», «модернізація», «реконструкція» тощо, знати перелік первинних документів, що підтверджують їх виконання.

На жаль, не всі поняття, на які є посилання в НП(С)БОДС 121 і Методрекомендаціях до нього, мають нормативне підґрунтя в інших актах законодавства, яке би повністю розкривало їх сутність і чітко надавало відповідь. Але в будь-якому разі бухгалтерській службі в межах своїх повноважень і відповідальності необхідно заздалегідь підготуватися до таких специфічних господарських операцій, які потребують фахових знань, виходячи з вимог законодавства (ст. 8 Закону № 996, пп.7 п. 13 постанови КМУ від 26.01.11 р. № 59) щодо забезпечення організації бухгалтерського обліку, а саме подати керівникові бюджетної установи з урахуванням галузевих особливостей пропозиції щодо закріплення конкретних осіб структурних підрозділів, комісій, відповідальних за:

1)планування, рух, зміну стану необоротних активів (надходження, експлуатація, поліпшення, ремонт, технічне обслуговування, вибуття тощо), які би складали (отримували) у встановлені терміни відповідні документи, а також визначали вид поліпшення чи ремонту ОЗ; типові та/або самостійно розроблені форми обліку (у т.ч. управлінського) і звітності;

2)правильне (відповідно до законодавства) документальне оформлення (отримання) виконаних робіт, послуг, матеріальних цінностей, пов’язаних з їх поліпшенням та/або ремонтом об’єктів необоротних активів;

3)визначення результатів ліквідації (заміни) об’єктів;

4)здійснення контролю за збереженням та ефективним використанням необоротних активів;

5)дотримання правил документообігу.

 Краще взагалі створити спеціальну комісію в установі для визначення видів робіт і послуг, пов’язаних із поліпшенням і ремонтом необоротних активів, їх введенням (виведенням) в експлуатацію, або покласти такі повноваження на інвентаризаційну комісію (робочу інвентаризаційну комісію), із наданням ними відповідних висновків, які би слугували підставою для прийняття рішення керівником бюджетної установи із подальшими наслідками: плануванням відповідних видатків, їх здійснення, документування тощо.

ЗАПИТАННЯ: Якою нормативною базою слід керуватися при визначенні характеру та ознак здійснюваних бюджетною установою робіт, направлених або на поліпшення ОЗ, або на ремонт ОЗ? Як відрізнити один вид витрат від іншого?

ВІДПОВІДЬ: Бухгалтер повинен користуватися висновками фахівців і рішенням керівника, але при цьому розуміти критерії відмінності поліпшення від ремонтів у межах своїх повноважень і відповідальності.

 Основним критерієм розмежування цих двох видів робіт є наявність (або відсутність) майбутніх економічних вигод від виконання робіт(послуг).

Усі витрати, пов'язані з основними засобами, які установа несе після того як вводить їх в експлуатацію, можна умовно розподілити на дві категорії: витрати, які призводять до збільшення первісної вартості об'єкта ОЗ (ідеться про витрати на добудову, дообладнання, реконструкцію, модернізацію); витрати, які не призводять до зміни вартості (це витрати на ремонт). Спробуємо розібратися , у чому різниця між цими категоріями й наскільки вона істотна.

Поліпшення об’єктів ОЗ:

У п. 1 розд. ІІІ НП(С)БОДС 121 зазначено таке:

«Витрати на поліпшення об’єкта ОЗ (реконструкцію (реставрацію), модернізацію, добудову, дообладнання) збільшують його первісну вартість протягом усього строку використання, якщо існує ймовірність отримання суб’єктом державного сектора майбутніх економічних вигід, що перевищують первісно оцінений рівень його продуктивності, та/або збільшення потенціалу корисності цього об’єкта».

Таким чином, для включення витрат до капітальних інвестицій необхідно мати певні підстави й визначити мету проведення заходів. Від цього залежатиме правильність складання розрахунків, які обґрунтовують показники видатків до кошторису, та оформлення документації. Також доцільно нагадати, що ці розрахунки мають розглядатися головними розпорядниками бюджетних коштів щодо їх законності, доцільності та правильності, у тому числі розподілу відповідно до економічної класифікації (п. 12 постанови КМУ від 28.02.02 р. із змінами). Формальною підставою для розмежування робіт, спрямованих на підтримку об’єкта в робочому стані, та робіт, спрямованих на поліпшення об’єкта, є документ, відповідно до якого проводились роботи. Якщо таким документом є проектно-кошторисна документація з додатком розрахунку економічного ефекту (майбутніх економічних вигод), то виконання таких робіт, безумовно, можна віднести до капітальних інвестицій, які будуть формуватися та обліковуватися на відповідних субрахунках рахунку 14 «Незавершені капітальні інвестиції» з віднесенням потім у бухгалтерському обліку на вартість основних засобів.

Прикладом поліпшення ОЗ та їх цілями (абзац третій розд. VІ Методрекомендацій з бухобліку ОЗ) можуть бути :

1)модифікація, модернізація об’єкта ОЗ з метою продовження строку його корисної експлуатації або збільшення його виробничої потужності;

2)заміна окремих частин устаткування для підвищення якості робіт, послуг;

3)упровадження ефективнішого технологічного процесу, що дасть змогу зменшити витрати;

4)добудова (надбудова) будівлі, що збільшить кількість місць (площу) будівлі, обсяги та/або якість виконаних робіт (послуг) чи умови їх виконання.

Тобто за бухгалтерськими стандартами чітко скористатися визначеннями видів поліпшення для їх розподілу на «модернізацію», «реконструкцію» тощо досить складно і потребуватиме відповідних знань інших фахівців.

Тому звернемося до спеціального законодавства та інших джерел інформації, які допоможуть розкрити сутність цих термінів.

Насамперед, визначимося, що таке модернізація і реконструкція. Стосовно терміна «модернізація основних фондів» варто звернути увагу, що офіційного однозначного його визначення не існує. Якщо узагальнити тлумачення терміна «модернізація» із різних джерел інформації, то можна сказати, що це є комплексний процес вдосконалення основних фондів, доведення їх стану до сучасного техніко-економічного рівня завдяки внесенню конструктивних змін, розширенню технологічних можливостей, досягненню економії ресурсів, удосконалення умов праці; оновлення об’єкта для приведення у відповідність до сучасних норм, критеріїв, вимог; зміна наявних об’єктів з метою налагодження випуску сучасної продукції та підвищення конкурентоспроможності виробництва, техніки, тощо.

Реконструкція – це цілеспрямована діяльність зі зміни параметрів будівель і споруд, окремих елементів об’єктів (висота, поверховість тощо), упровадження та оновлення інженерних мереж.

Зокрема, у розд. 3 ДБН А.2.2-3-2014, затвердженого наказом Мінрегіонрозвитку від 04.06.14 р. № 163, визначено таке: «Реконструкція – перебудова введеного в експлуатацію в установленому порядку об’єкта будівництва, що передбачає зміну його геометричних розмірів та/або функціонального призначення, внаслідок чого відбувається зміна основних техніко-економічних показників (кількість продукції, потужність тощо), забезпечується удосконалення виробництва, підвищення його техніко-економічного рівня та якості продукції, що виготовляється, поліпшення умов експлуатації та якості послуг.

Реконструкція передбачає повне або часткове збереження елементів несучих і огороджувальних конструкцій та призупинення на час виконання робіт експлуатації об’єкта в цілому або його частин (за умови їх автономності)».

При цьому об’єктом будівництва є будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення, їх комплекси, лінійні об’єкти інженерно-транспортної інфраструктури.

Необхідно звернути увагу, що реконструкція - це роботи не лише в усьому будинку або спорудженні. Реконструкції можуть піддаватися й окремі їх частини, приміщення об'єкта.

Отже: 1) реконструкції може підлягати сукупність об’єктів або їх частини, що, у свою чергу, передбачає пооб’єктний облік; 2) реконструкція, як правило, стосується об’єктів будівництва та архітектури .

 Відмінність модернізації від реконструкції полягає в такому:

Основна мета заходів. Призначення модернізації – це докорінна перебудова об’єкта, впровадження нових систем і мереж, які зроблять їх сучасними. Мета реконструкції – зміна характеристик будівлі, їх частин, виробничого комплексу, поліпшення їх якостей.

Причина проведення. Модернізація здійснюється у зв’язку з тим, що об’єкт застарів, а реконструкція – у зв’язку із загальним зносом і необхідністю суттєвої зміни характеристик і призначення (розширення, переобладнання, тощо)

Стан об’єкта. Після модернізації функції об’єкта можуть докорінно змінитися. Після реконструкції поліпшуються якості об’єкта, підвищуються економічні і технічні характеристики.

Зміна вартості об’єкта. Загальним критерієм при визначенні зміни вартості об’єкта активу після реконструкції або модернізації є не лише зміна вартісного показника, а в першу чергу, зміна його характеристик залежно від здійснених заходів, що підтверджуються відповідними первинними документами і фактичними роботами.

Ремонти

До заходів , спрямованих на підтримання об’єкта ОЗ у робочому стані, які здійснюються для відновлення або підтримання суб’єктом державного сектора майбутніх економічних вигід або потенціалу корисності на первісно оціненому рівні продуктивності об’єкта ОЗ, витрати на які визнаються витратами звітного періоду, в якому вони були понесені,  належать усі види ремонту і технічного обслуговування об’єктів ОЗ.

Сутність викладеного вище представлено в п. 2 розд. ІІІ НП(С)БОДС 121 і п. 4 розд. VІ Методрекомендацій до стандарту?.

 Ремонти можна класифікувати за різними ознаками. Для бухгалтерського обліку притаманно розподіл на поточний і капітальний.

Залежно від об’єкта ремонту і галузі застосовується відповідна нормативна база.

 Для того щоб досконало розібратися, до якого виду робіт віднести ремонт, та визначити його вартість, Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства (Мінрегіонбуд) у листі від 27.10.14 р. № 7/15-12745 звертає увагу на наявність національних стандартів та стандартів організацій, які повинні застосовуватися (і за яких умов) бюджетними установами. Так, зокрема, предмет закупівлі за об’єктами будівництва визначається бюджетною установою на підставі ДСТУ Б Д.1.1: 2013 (має обов’язковий характер при визначенні вартості будівництва об’єктів, що споруджуються за рахунок бюджетних коштів) та з урахуванням відомчих будівельних норм (наприклад, ВБН Г.1-218-182:2006 «Класифікація робіт з ремонтів автомобільних доріг загального користування», затверджені рішенням колегії Державної служби).

Варто нагадати також, що законами № 3038 «Про регулювання містобудівної діяльності» , № 687 «Про архітектурну діяльність», ДБН А.22-3:2014 визначено, що будівництво – це нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт та технічне переоснащення об’єктів будівництва.

Тому, виходячи з наведених норм, можна зазначити, що поточний ремонт не відноситься до будівництва, а відтак на нього не поширюються законодавчі та нормативні документи, що діють у будівництві.

У Правилах утримання жилих будинків і прибудинкових територій, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу від 17.05.05 р. № 76, надано таке визначення видів ремонтів:

• поточний ремонт – це комплекс ремонтно-будівельних робіт, який передбачає систематичне та своєчасне підтримання експлуатаційних якостей та попередження передчасного зносу конструкцій і інженерного обладнання. Поточний ремонт повинен проводитись із періодичністю, яка забезпечує ефективну експлуатацію будівлі з моменту завершення його будівництва (капітального ремонту, реконструкції) до моменту постановки на черговий капітальний ремонт або реконструкцію.
• капітальний ремонт – це комплекс ремонтно-будівельних робіт, який передбачає заміну, відновлення та модернізацію конструкцій і обладнання у зв’язку з їх фізичною зношеністю та руйнуванням, поліпшення експлуатаційних показників, а також покращення планування будівлі і благоустрою території без зміни будівельних габаритів об’єкта».

Водночас Мінрегіонбуд у листі від 11.03.14 р. № 7/15-2747 звернув увагу на можливість центральних органів виконавчої влади, до сфери діяльності яких належать відповідні об’єкти, або ж розпорядників бюджетних коштів (замовників) поширювати дію окремих положень ДСТУ БД.1.1-1:2013 на поточний ремонт за наявності відповідних обґрунтувань.

Існує ще дуже багато відмінностей та особливостей оформлення відповідної документації за різними видами ремонту. Так, для здійснення поточного ремонту не передбачено затвердження проектної документації, на відміну від робіт із капітального ремонту. Але для проведення поточного ремонту необхідно скласти дефектний акт, який складається після огляду пошкоджень об’єкта, та розрахувати кошторисну вартість запланованого ремонту: або загальну вартість за об’єктом, або окремо на кожен із видів робіт, що належать до поточного ремонту.

За підготовкою об’єкта до капітального ремонту або реконструкції і проведення робіт на цих об’єктах здійснюється технічний нагляд.

В інших галузях діють також аналогічні нормативні акти і вимоги. Так, порядок проведення технічного обслуговування та ремонту дорожніх транспортних засобів установлено в Положенні, затвердженому наказом Мінтрансу від 30.03.98 р. № 102, в якому надано визначення термінів, що стосуються ремонтів, з урахуванням галузевої специфіки.

Зрозуміло, що про такі тонкощі можуть знати лише фахівці відповідної галузі: будівництва, транспорту тощо, які, вивчивши конкретну ситуацію та документи, визначаться з видом ремонту. Водночас не слід забувати про п. 2 розд. VІ Методрекомендацій з бухобліку ОЗ, де визначено, що рішення про характер і ознаки здійснюваних суб’єктом державного сектора робіт, спрямованих на поліпшення ОЗ, чи на підтримання об’єкта у визначеному первісно стані приймається керівником на підставі аналізу існуючої ситуації та суттєвості таких витрат. Тобто зазначене передбачає здійснення попередніх дій з боку структурних підрозділів установи або спеціально утворених для цієї мети комісій, або запрошених експертів щодо аналізу відповідних показників, критеріїв, документів тощо

З огляду на це, бухгалтер для правильного відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій з поліпшення чи ремонту об’єкта ОЗ повинен мати рішення керівника установи, оформлене в законний спосіб, про характер і ознаки здійснюваних суб’єктом державного сектора робіт (послуг), а також, як підкріплення до цього, детальні розрахунки до кошторису за відповідними напрямами видатків.

 Одним із способів визначення майбутньої економічної вигоди може бути акт (висновок) комісії із приймання ОЗ в експлуатацію після поліпшення чи ремонту та їх вплив на показники подальшої експлуатації

Видатки на поліпшення та ремонт плануються і здійснюються за відповідними кодами капітальних та поточних видатків, як це передбачено Інструкцією щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету та Інструкцією щодо застосування класифікації кредитування бюджету, затвердженими наказом Мінфіну від 12.03.12 р. № 333. Основним документом, що регулює механізм проведення видатків на капітальне будівництво, залишається Порядок державного фінансування капітального будівництва, затверджений постановою КМУ від 27.12.01 р. № 1764.

Документальне оформлення господарських операцій з поліпшення і ремонтів ОЗ у бухгалтерському обліку

Вимоги щодо відображення в бухгалтерському обліку операцій з ремонту та поліпшення ОЗ визначені в розд. VI Методрекомендацій. Зокрема, у п. 1,2,3 цього розділу Методрекомендацій визначено таке:

- приймання закінчених робіт із ремонту та поліпшення основних засобів (модернізація, добудова, реконструкція тощо) оформлюється відповідним первинним документом;

-роботи з поліпшення об’єкта основних засобів (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо) здійснюються за рахунок капітальних витрат, передбачених у кошторисах на виконання зазначених робіт;

- витрати з виготовлення проектно-кошторисної документації на капітальний ремонт, зокрема поліпшення основних засобів (модернізація, добудова, реконструкція тощо), є однією зі складових формування вартості зазначених робіт у кошторисах на їх виконання;

- вартість робіт, що приводять до збільшення очікуваних майбутніх вигод від об’єкта ОЗ, включається до капітальних інвестицій з майбутнім збільшенням первісної вартості ОЗ;

- підставою для визнання витрат, пов’язаних із поліпшенням ОЗ, є зростання внаслідок цих витрат очікуваного строку корисного використання об’єкта, кількості та/або якості робіт, послуг, які надаються цим об’єктом.

 А тепер кілька слів про документальне оформлення модернізації та реконструкції об’єктів ОЗ і що цьому передує.

 Слід урахувати, що здійснення реконструкції та модернізації розпочинається після виведення об’єкта з експлуатації, що підтверджується відповідною формою, яку установа може самостійно затвердити розпорядчим документом керівника установи. При цьому амортизація не нараховується протягом періоду реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації ОЗ і відповідно з місяця, що настає за місяцем уведення в експлуатацію нарахування за цими об’єктами відновлюється.

 Оскільки наведені вище роботи (реконструкція, поточний і капітальний ремонти ОЗ) можуть здійснюватися або підрядним, або господарським способом, то залежно від способу виконання робіт облік організується по-різному.

 Для оформлення прийняття-здавання ОЗ після реконструкції чи модернізації використовується Акт прийняття-здавання відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об’єктів типової форми № ОЗ-2 (бюджет). Форму цього акта затверджено спільним наказом ГУДержказначейства та Держкомстату від 02.12.97 р. № 125/70. У цьому акті слід зазначити кошторисну вартість модернізації та реконструкції згідно із затвердженим розрахунком витрат, необхідних для її здійснення, та фактичну вартість закінчених робіт. Акт підписується членами відповідної комісії або особою, уповноваженою на приймання об'єктів ОЗ, а також представником організації (структурного підрозділу), що проводила ремонт, реконструкцію, модернізацію. Затверджується акт керівником організації або уповноваженим ним особою та здається в бухгалтерію. Якщо ремонт, реконструкцію та модернізацію виконує стороння організація, то акт складається у двох примірниках. Перший примірник залишається в організації, а другий передається організації, що проводила ремонт, реконструкцію, модернізацію.

 Цей документ підтвердить приймання закінчених робіт із ремонту/поліпшення об’єкта ОЗ і стане підставою для відображення таких робіт у бухгалтерському обліку Також зміни в характеристиці об’єкта, пов’язані з його поліпшенням, необхідно відобразити у відповідному розділі акта та в його технічному паспорті. Окрім того, згаданий акт є підставою для здійснення відповідних записів щодо поліпшення існуючого об’єкта в Інвентарній картці обліку основних засобів в бюджетних установах типової форми № ОЗ-6 (бюджет).

Усі витрати на проведення поліпшення об’єкта ОЗ відповідно до опису його застосування мають групуватися за відповідними напрямами робіт (послуг), визначених у п. 2 розд. ІХ Методрекомендацій, і накопичуватися на субрахунку 141 «Капітальні інвестиції в основні засоби» до моменту введення його в експлуатацію, а в подальшому відноситися на субрахунок 402 «Фонд у незавершеному капітальному будівництві». На вартість поліпшення збільшується вартість об’єкта ОЗ.