Первинна документація з обліку вовни

Із цієї консультації ви дізнаєтеся: як документально оформляти операції з надходження вовни.

Загальні положення

Вовна є одним з основних видів продукції вівчарства, яку отримують після стрижки овець, зокрема, тонкорунного і напівтонкорунного напрямку (раз на рік – у травні та червні, до сезону линяння), грубововнового (двічі на рік – навесні і восени) та молодняку, призначеного для реалізації на м’ясо (за два місяці до реалізації, щоб вовна встигла відрости до 2–3 см і овчина відповідала вимогам хутрової чи шубної).

Зістрижену вовну спеціально підготовлені фахівці класирують, тобто визначають її вид, клас (підклас), а також стан за державними стандартами, а саме: ДСТУ 7120:2009 «Вовна овеча немита. Маркування, пакування, транспортування і зберігання», ДСТУ 3117-95 «Вовна заводська. Правила приймання та методи відбирання проб», ДСТУ 3118-95 «Вовна заводська. Методи випробувань», ДСТУ 3351-96 «Вовна. Первинне оброблення. Терміни та визначення», ДСТУ 4485:2005 «Вовна овеча однорідна тонка. Загальні технічні умови» тощо.

Так, рунна тонка вовна залежно від довжини і тонини волокон основної маси, під якою розуміється не менш як 65 % ваги, розподіляється на такі класи і підкласи:

• 1-й клас 1-й підклас – довжина не менше 65 мм, тонина 64-ї якості і вище;
• 1-й клас 2-й підклас – довжина не менше 65 мм, тонина 60–64-ї якостей;
• 2-й клас 1-й підклас – довжина не менше 55 мм, тонина 64-ї якості і вище;
• 2-й клас 2-й підклас – довжина не менше 55 мм, тонина 60-ї якості і вище;
• 3-й клас – довжина менше 55 мм – до 40 мм, тонина 60-ї якості і вище.

Перед тим як стригти овець (наприклад, за місяць), доцільно скласти план стриження, зазначивши в ньому календарні строки та місце стриження, кількість стригалів і підсобних робітників, потребу в інвентарі та обладнанні, а також у профілактичному купанні овець.

Документування одержаної вовни

Щоденний облік надходження вовни за поголів’ям овець, закріпленим за кожною чабанською бригадою, ведуть у Щоденнику надходження вовни на заготівельні пункти (сільгоспоблік, форма № 116, затверджена наказом Мінсільгоспу СРСР від 19.11.72 р. № 269-2 (далі – Наказ № 269), див. фрагмент 1 у кінці консультації). Записи в ньому робить завідуючий фермою або пунктом стрижки овець у розрізі кожного стригаля.

Щоденник складається із двох розділів:

• у першому наводять дані про надходження вовни за день. Навпроти прізвища стригаля вказують: у верхньому рядку – кількість острижених овець (шт.), у нижньому – кількість отриманої з них вовни (кг). У кінці дня підводять підсумки з надходження вовни за видами;
• у другому – відомості про відправку вовни на заготівельні пункти або покупцям.

У спеціалізованих господарствах (із поголів’ям овець понад 5 тис.) на основі щоденника за кожною чабанською бригадою щодня складають Акт настригу та приймання вовни (сільгоспоблік, форма № 115, затверджена Наказом № 269, див. фрагмент 2 у кінці консультації). У ньому зазначають породу, вікову групу та кількість острижених овець, кількість та якість настриженої вовни.

Акт складають у трьох примірниках:

• перший додають до щоденника (форма № 116) і в подальшому застосовують як підставу для оприбуткування вовни на склад;
• другий залишається у бригадира чабанів (або старшого чабана) і використовується для нарахування зарплати працівникам бригади;
• третій передають зоотехніку для складання заключного звіту про стрижку овець.

Одержану від стриження овець вовну пакують у кіпи окремо за кожним асортиментом (найменування, клас, підклас, стан, колір тощо). Для обліку кіп застосовують журнал пакування вовни (довільної форми), у якому записують дані про її стан, кількість, прізвище, ім’я та по батькові старших чабанів (бригадирів), від яких вони надійшли.