Підписуйся на інформаційну страховку бухгалтера
Підписатися

Валютний контроль і відображення в бухгалтерському і податковому обліку операцій із акредитивами у ЗЕД

Ольга Целуйко

24.05.2015 3348 0 0

Розглянемо, як законодавчо врегульовано застосування акредитивної форми оплати в міжнародній практиці та в Україні.

Міжнародне законодавство про акредитиви

У сфері ЗЕД при розрахунках за товари (роботи, послуги) суб'єктам господарювання (далі – СГ) слід керуватися «Уніфікованими правилами та звичаями для документарних акредитивів», розробленими Міжнародною торговою палатою. На сьогодні існує дві чинні редакції цих правил:

  • UCP 500 (редакція 1993 року) (далі – Правила № 500);
  • UCP 600 (редакція 2007 року) (далі – Правила № 600).

Під час укладення і виконання ЗЕД-контрактів СГ зобов'язані забезпечувати дотримання вимог, передбачених цими Правилами (п. 1 Указу Президента від 04.10.94 р. № 566/94). Причому, як випливає з п. 1.2 Положення про порядок здійснення уповноваженими банками операцій із документальними акредитивами в розрахунках за зовнішньоекономічними операціями, затвердженого постановою Правління НБУ від 03.12.03 р. № 514 (далі – Положення № 514), вони мають право застосовувати на свій розсуд будь-яку із чинних редакцій. На практиці українські банки віддають перевагу Правилам № 600. Зазначимо, що Правила застосовуються до будь-якого документарного акредитива, при цьому в тексті акредитиву має бути чітко сказано про застосування Правил (і вказано редакцію – Правила № 500 або № 600). Ці Правила є обов'язковими для всіх сторін, якщо інше прямо не виражено або виключено умовами акредитива.

Наведемо основні терміни, що вживаються в міжнародній практиці у правочинах із використанням акредитива.

Згідно зі ст. 2 Правил № 600:

  • акредитив означає будь-яку угоду, як би вона не називалася, що є безвідкличною і є твердим зобов'язанням банку-емітента (тобто банку, який виставляє акредитив на прохання заявника або від свого власного імені) оплатити у строк належне подання;
  • поданням називається подання документів по акредитиву банку-емітентові або виконуючому банку, а також самі документи, таким чином подані;
  • наказодавець – це сторона, на прохання якої виставляється акредитив;
  • бенефіціар – це сторона, на користь якої виставлено акредитив;
  • виконуючий банк – це банк, уповноважений провести платіж за акредитивом, чи будь-який банк, якщо платіж за акредитивом проводиться будь-яким банком;
  • підтверджувальний банк – це банк, який додає своє підтвердження акредитива (тобто тверде зобов'язання оплатити у строк належне подання) за дорученням або проханням банку-емітента.

Виставити акредитив означає таке: банк покупця (наказодавця акредитива) заплатить постачальнику (бенефіціарові) за товари (роботи, послуги), якщо останній подасть обумовлені сторонами документи до банку, який проводитиме платіж (виконуючий банк). Інакше кажучи, виставляючи документарний акредитив, покупець висуває умови, за яких його банк оплатить постачання.

Зверніть увагу: акредитив є правочином, відокремленим від основного контракту (наприклад, купівлі-продажу) і банки не мають зобов'язань за таким контрактом. Вони мають справу лише з документами, а не з товарами, роботами, послугами чи виконанням зобов'язань, до яких можуть належати документи (ст. 4, 5 Правил № 600). Крім того, акредитив уважається безвідкличним, якщо прямо не вказано інше (ст. 3 Правил № 600).

Також у Правилах № 600 описано зобов'язання банків, які беруть участь в операціях з акредитивами (зокрема, банку-емітента, виконуючого, підтверджувального банків), стандарти перевірки документів, вимоги до різних міжнародних транспортних та інших документів, що використовуються в міжнародній торгівлі, та інші правила за документарними акредитивами.

Українське законодавство про акредитиви

У вітчизняному законодавстві основні вимоги до розрахунків із застосуванням акредитивів розкрито в таких нормативних документах:

  • Цивільний кодекс (ст. 1088, 1093–1998) (далі – ЦК);
  • Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затверджена постановою Правління НБУ від 21.01.04 р. № 22 (гл. 8) (далі – Інструкція № 22);
  • Положення № 514.

Акредитив є однією із форм безготівкових розрахунків (ч. 1 ст. 1088 ЦК, п. 1.5 Положення № 514).

У разі використання акредитивної форми розрахунків у сфері ЗЕД слід ураховувати вимоги:

  • Закону від 23.09.94 р. № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»;
  • Закону від 16.04.91 р. № 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність»;
  • Типових платіжних умов зовнішньоекономічних договорів (контрактів), наведених у додатку 1 до постанови КМУ і НБУ від 21.06.95 р. № 444 (далі – Постанова № 444);
  • Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними та імпортними операціями, затвердженої постановою Правління НБУ від 24.03.99 р. № 136;
  • Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затвердженого наказом Мінекономіки від 06.09.01 р. № 201 (далі – Положення № 201).

Види акредитивів

Визначення поняття «акредитив» (ч. 1 ст. 1093 ЦК) за сенсом збігається з міжнародним визначенням (Правила № 600): у разі розрахунку за акредитивом банк-емітент за дорученням заявника акредитива і відповідно до його вказівок зобов'язується від свого імені або через виконуючий банк провести платіж на умовах, визначених в акредитиві, на користь отримувача коштів або визначеного ним бенефіціара (ч. 1 ст. 1093 ЦК). Проте ЦК, на відміну від Правил № 600, дає визначення також і відкличного акредитива (схоже за сенсом із визначенням, наведеним у ст. 8 Правил № 500).

Безвідкличним називається акредитив, який може бути змінений або анульований лише за згодою отримувача коштів за цим акредитивом (ч. 1 ст. 1095 ЦК).

Відкличним називається акредитив, який може бути змінений або анульований без попередження отримувача коштів за ним (ч. 1 ст. 1094 ЦК).

Крім того, ЦК передбачає можливість застосування покритих і непокритих акредитивів:

  • якщо відкривається покритий акредитив, то гроші платника (заявника) бронюються на окремому рахунку в банку-емітенті або виконуючому банку;
  • у разі відкриття непокритого акредитиву банк-емітент гарантує оплату за акредитивом за рахунок кредиту, виданого платникові (заявникові) (ч. 2 ст. 1093 ЦК).

У сфері ЗЕД застосовуються різні види акредитивів – залежно від умов конкретного контракту.

Правила № 500 або № 600 застосовуються в тій частині, що не суперечить чинному законодавству України (п. 1.2 розд. I Положення № 514).

Імпортним називається акредитив, що відкривається на користь бенефіціара-нерезидента.

Експортним називається акредитив, що відкривається іноземним банком-емітентом на користь бенефіціара-резидента (п. 1.3 розд. I Положення № 514).

В акредитиві має бути чітко зазначено, як саме він виконується: за пред'явленням, із відстроченням платежу, за допомогою акцепту переказного векселя, виписаного бенефіціаром.

Документальне оформлення правочину з використанням акредитивної форми розрахунку

Із чого слід почати, якщо ви прийняли рішення використовувати акредитивну форму розрахунків із постачальником? Передусім треба дізнатися умови відкриття акредитива в обслуговуючому банку та попередньо обумовити всі особливості платежу з контрагентом. Річ у тому, що потрібно буде правильно оформити основний зовнішньоекономічний договір, а також заяву до банку про відкриття акредитива. Зупинимося на цих питаннях детальніше.

Умови та порядок проведення розрахунків із використанням акредитива прописують у договорі між продавцем (бенефіціаром, на користь якого виставляється акредитив) і покупцем (заявником (або наказодавцем) акредитива). Такі умови, у тому числі якщо зазначено, що розрахунки за акредитивами регулюються Правилами UCP (№ 500 або № 600), не мають суперечити законодавству України та нормативним актам НБУ (п. 8.1 гл. 8 Інструкції № 22).

Порядок застосування акредитивів регулюється законодавством країни заявника (наказодавця) акредитива, тобто покупця. Тому в разі імпорту застосовується українське законодавство, а в разі експорту – законодавство країни іноземного покупця. При цьому зацікавлена сторона контракту може заручитися додатковою гарантією підтверджувального банку.

У розділі договору «Умови платежів» слід зазначити валюту платежу, спосіб, порядок і строки фінансових розрахунків, а також гарантії виконання сторонами взаємних платіжних зобов'язань (п. 1.7 Положення № 201). Формулювання щодо акредитивної форми розрахунків рекомендується прописати, спираючись на Постанову № 444.

Як у разі експорту, так і в разі імпорту українській стороні рекомендують застосовувати безвідкличний документарний акредитив (додаток 1 до Постанови № 444). Зверніть увагу, що цей вид акредитива – найбільш захищений: покупець не може його відкликати (тобто не заплатити) на свій розсуд без узгодження з постачальником (бенефіціаром). Зазначимо, що в контракті, який передбачає застосування документарного акредитива, як валюту платежу можна вибрати будь-яку валюту із Класифікатора валют.

У контракті також зазначається, коли відкривається акредитив, строк його дії, перелік документів, які продавець повинен подати до банку для отримання коштів за акредитивом, строки подання таких документів та інші умови.

Наведемо фрагмент імпортного контракту, який передбачає застосування документарного акредитива під час розрахунків.

ФРАГМЕНТ

<...>

7. Умови платежів

7.1. Товар, поставлений за цим контрактом, Покупець оплачує в євро з безвідкличного документарного акредитива. Банк-емітент – ПАТ «Приватбанк», м. Дніпропетровськ; виконуючий банк – Raiffeisen Bank International AG, Viеnna, Австрія.

7.2. Акредитив, що відкривається відповідно до цього контракту, підпорядковується Уніфікованим правилам і звичаям для документарних акредитивів у редакції 2007 року, опублікованим Міжнародною торговою палатою під № 600.

7.3. Акредитив має бути відкритий протягом 7 календарних днів із дати підписання контракту строком дії 60 календарних днів на повну суму вартості товару, що поставляється за цим контрактом, тобто на 100 000 євро.

7.4. Платежі за акредитивом здійснюються виконуючим банком проти надання Продавцем таких документів: інвойс (оригінал і копія), специфікація (оригінал і копія), авіанакладна (копія), сертифікат походження, сертифікат якості.

7.5. Усі банківські витрати на території Покупця оплачуються Покупцем. Усі банківські витрати на території Продавця оплачуються Продавцем.

7.6. У разі порушення Продавцем строків постачання товару за цим контрактом усі витрати, пов'язані з продовженням і зміною акредитива, відшкодовуються Продавцем.

<...>

Як відкрити акредитив

Нагадаємо ще раз, що акредитивом є окрема угода від основного контракту. На практиці акредитив являє собою електронне повідомлення, яке банк-емітент надсилає банку бенефіціара. Для відкриття імпортного акредитива покупець подає до банку-емітента заяву про відкриття документарного акредитива. Заява складається в довільній формі, але має містити всі обов'язкові реквізити, зазначені в п. 1.3 гл. 1 розд. II Положення № 514, зокрема:

  • вид акредитива;
  • підтвердження акредитива (реквізити підтверджувального банку);
  • дата заяви про відкриття акредитива;
  • строк дії та місце закінчення строку дії акредитива (наприклад, кількість днів із дати відкриття акредитива або остання дата прийняття документів для оплати акредитива і місце його закінчення (країна, місто, банк), тобто місце подання документів для платежу (п. 8.29 Інструкції № 22);
  • назва бенефіціара, його місцезнаходження і номер рахунка (відповідно до реквізитів основного ЗЕД-контракту);
  • назва банку бенефіціара і виконуючого банку;
  • сума і найменування інвалюти;
  • короткий опис товару згідно з конктрактом;
  • умови постачання згідно із Правилами ІНКОТЕРМС;
  • перелік документів, проти яких здійснюється платіж за акредитивом, а також кількість оригіналів і копій таких документів;
  • спосіб виконання акредитива;
  • за чий рахунок буде сплачено комісію та відшкодовано витрати банків.

Разом із заявою про відкриття акредитива до банку треба подати оригінал та копію основного контракту. На цих документах банк робить позначку про прийняття заяви про відкриття акредитива (п. 1.4 Положення № 514).

Акредитив уважається відкритим із дати відправлення повідомлення про його відкриття (п. 1.11 Положення № 514).

Акредитив закривається в таких випадках:

  • якщо закінчився строк його дії;
  • якщо отримувач коштів відмовився від використання акредитива до закінчення строку його дії та цю можливість передбачено умовами акредитива;
  • якщо платник за акредитивом повністю або частково відкликав акредитив, і цю можливість передбачено умовами акредитива.

Виконуючий банк повідомляє банк-емітент про закриття акредитива. Якщо закривається покритий акредитив, то виконуючий банк повертає банку-емітентові невикористану суму покриття, а останній зараховує повернені кошти на рахунок платника (ст. 1098 ЦК, п. 8.29 Інструкції № 22).

Варіанти розрахунків за акредитивами

У разі імпорту й експорту можна використовувати різні варіанти розрахунків за акредитивами.

Імпорт

Стандартна схема розрахунку за акредитивом така:

1. Клієнт звертається до банку із заявою про відкриття акредитива на користь продавця. Згідно з умовами акредитива платіж має бути проведений після доставки покупцеві товару і подання постачальником документів, що підтвердять виконання ним своїх зобов'язань за основним контрактом. Банк клієнта повідомляє про відкриття акредитива продавця.

2. Продавець поставляє товар.

3. Банк отримує документи, які підтверджують, що товар поставлено та умови акредитива виконано, перевіряє ці документи.

4. Банк клієнта перераховує банку продавця суму, зазначену в акредитиві.

Детально порядок розрахунків за імпортним акредитивом описано в розд. II Положення № 514. За цієї схеми імпортер може використовувати такі види акредитива, як:

  • акредитив із повним покриттям. У цьому випадку він заздалегідь перераховує повну суму акредитива на окремий «акредитивний» рахунок (або рахунок покриття) у банку-емітенті (бронювання коштів). Постачальник знає про умови акредитива і таким чином отримує практично таку саму гарантію платежу, як передоплата за контрактом. Проте, на відміну від передоплати, покупець-резидент (імпортер) може встановити такі умови акредитива, які максимально захищають його від комерційного ризику: час, місце постачання товару, кількість і якість товару, підтверджена відповідними документами. Банк перевірить (за додаткову комісію) документи постачальника і лише після виконання умов акредитива здійснить оплату;
  • акредитив без покриття. Цей варіант найбільш вигідний імпортеру, оскільки не потребує відволікати оборотні кошти на бронювання. Але можливість застосувати такий акредитив є не в кожного імпортера: усе залежить від його взаємовідносин із банком;
  • акредитив без покриття з відстроченням платежу. Такий варіант використовують, якщо постачальник готовий надати покупцеві товарний кредит, а банк покупця не заперечує відкрити акредитив без покриття;
  • акредитив із постімпортним фінансуванням. Це різновид попереднього варіанта. Застосовується, якщо банк імпортера може надати йому цільовий короткостроковий кредит на придбання товару з розрахунком за акредитивом. У цьому випадку після відвантаження постачальником товару і подання до банку підтвердних документів банк платить за акредитивом за рахунок виданих імпортеру кредитних коштів, а імпортер отримує відстрочення платежу. Зазначимо, що в міжнародній практиці існує інший варіант цієї схеми, коли фінансування надається банку-емітентові третім банком, наприклад підтверджувальним. У цьому випадку підтверджувальний банк видає кредит виконуючому банку і той проводить платіж за акредитивом, а клієнт розраховується з виконуючим банком пізніше. Оскільки банки зазвичай кредитують один одного за більш низькими ставками, ніж це прийнято для клієнтів, то зрештою клієнт виграє, оскільки правочин обходиться йому дешевше.

Експорт

У разі експорту акредитив є додатковою гарантією отримання коштів від покупця-нерезидента. Як уже говорилося вище, рекомендується використовувати безвідкличний акредитив, бажано підтверджений.

Можливий варіант передекспортного фінансування. У цьому випадку експортер, на користь якого відкрито акредитив, отримує від свого банку цільовий кредит на виготовлення продукції або закупівлю товара, призначеного для відправки на експорт (без отримання передоплати від іноземного покупця). За такої схеми кредитування банк-кредитор може вимагати в заставу виручку, що надійде експортеру після подання до банку документів згідно з умовами акредитива, а також додаткового забезпечення. Експортеру може бути вигідною й інша схема розрахунку, за якої він може розрахуватися експортним акредитивом зі своїми постачальниками, не відволікаючи гроші з обороту. Тут використовується перевідний (трансферабельний) акредитив. Тобто за дорученням експортера його виконуючий банк перераховує всю суму за акредитивом (або частину суми) постачальнику експортера. Можливість застосування переказних акредитивів передбачено ст. 48 Правил № 500, ст. 38 Правил № 600, а також гл. 9 розд. II Положення № 514 (у разі імпорту), гл. 9 розд. III Положення № 514 (у разі експорту).

Імпорт та експорт

Як у разі експорту, так і в разі імпорту можуть використовуватися резервні акредитиви. Резервним називається безвідкличний документарний акредитив, який зобов'язує банк-емітент на прохання наказодавця акредитива (покупця) або за дорученням іншого банку чи від свого імені сплатити кошти за покупця (принципала) бенефіціару в разі отримання вимоги про платіж і документів, що підтверджують невиконання зобов'язань наказодавцем акредитива (якщо це передбачено умовами резервного акредитива) (п. 1.3 розд. 1 Положення № 514).

Тобто акредитив перебуває ніби в резерві (на лавці запасних), поки покупець здійснює платежі за контрактом у встановлені строки. Акредитив же відкривається в разі порушення таких строків.

Конкретні умови платежу прописуються в основному контракті, а також у заяві на відкриття акредитива і в самому акредитиві. Особливості здійснення банками операцій із резервними акредитивами викладено в гл. 1 розд. IV Положення № 514.

ВИСНОВКИ

1. Акредитивна форма розрахунків дає сторонам контракту можливість знизити комерційні ризики: гарантується оплата й постачання товару. Оплата здійснюється проти документів, що підтверджують відвантаження товару, виконання умов договору.

2. До недоліків використання акредитивів можна віднести чималу вартість цієї банківської послуги, а також досить об'ємний документообіг, особливо за участі у схемі декількох банків.

Коментарі до матеріалу

Оформити передплату на розділ «Комерція»

Найповніша бібліотека безпечних рішень з бухобліку, податків та права

4428 грн. / рік

Купити

Кращі матеріали