Экологический налог: коэффициент за сбросы загрязняющих веществ в водный объект

Поскольку предприятие осуществляет сбросы загрязняющих веществ непосредственно в водный объект (ставок), то оно является плательщиком экологического налога в части сбросов загрязняющих веществ непосредственно в водный объект и при исчислении налоговых обязательств по экологическому налогу должен применять коэффициент 1,5 ( п. 245.5 ст. 245 НКУ).

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ

від 08.04.2020 р. № 1439/6/99-00-04-03-03-06/ІПК

Державна податкова служба України з урахуванням пункту другого постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 № 1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України» та розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 682-р «Питання Державної податкової служби», керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), на звернення Підприємства, щодо податку за нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (далі - Податок), повідомляє

Підприємство без надання підтверджуючих документів, поінформувало, що відповідно до Положення:

• є «централізованою системою державних установ, діяльність якої спрямовується та координується Міністерством соціальної політики України» (пп. 1, 2 Положення);
• діяльність Підприємства «фінансується за рахунок коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України за випадок безробіття» (п. 5 Положення);
• внесено контролюючими органами до Реєстру неприбуткових установ та організацій (рішення від 03.07.2017 № 1706254600202).

Підприємство запитує про наявності у нього обов’язку сплачувати Податок за об’єкти нерухомості, відмінні від земельної ділянки.

Підпунктом «а» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Кодексу з об’єктів оподаткування Податком виключено, зокрема, об’єкти нежитлової нерухомості, які перебувають у власності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, а також організацій, створених ними в установленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідного державного бюджету чи місцевого бюджету і є неприбутковими (їх спільній власності).

Бюджетним кодексом України визначено, що до бюджетних установ належать організації, які створені у встановленому порядку органами державної влади та органами місцевого самоврядування, повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету.

Бюджетні установи є неприбутковими (п. 12 ст. 2 Бюджетного кодексу України).

Разом з цим, бюджетні установи додатково до коштів загального фонду бюджету отримують власні надходження (кошти, отримані в установленому порядку як плата за надання послуг, виконання робіт, гранти, дарунки та благодійні внески, а також кошти від реалізації в установленому порядку продукції чи майна та іншої діяльності), які включаються до спеціального фонду бюджету та мають цільове спрямування (част. 4 ст. 13 Бюджетного кодексу України).

Також обов’язковою умовою для неприбуткових організацій є використання своїх доходів (прибутків) виключно для фінансування видатків на своє утримання, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених установчими документами (п.п. 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 Кодексу).

Таким чином, об’єкти нерухомості, відмінні від земельної ділянки, що перебувають у власності Підприємства (форма власності - Державна), не підпадатимуть під визначення об’єкта оподаткування Податком за умови повного утримання за рахунок відповідного бюджету і зарахування отримані їх власних коштів до спеціального фонду бюджету та їх цільового використання (п.п. «а» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Кодексу).

У разі, якщо об’єкти нерухомості, відмінні від земельної ділянки, перебувають у власності органів державної влади або органів місцевого самоврядування та передані Підприємству на праві господарського відання або оперативного управління, такі об’єкти нерухомості не підпадатимуть під визначення об’єкта оподаткування Податком, оскільки платниками Податку визначені власники об’єктів нерухомості (п.п. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Кодексу).

Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).